Про шанси кандидатів на президентську посаду в Україні

Більшість коментарів у німецьких газетах присвячені візиту канцлера Ґергарда Шредера до Варшави, де він взяв участь в урочистостях з відзначення 60-річчя Варшавського повстання. Окрім того, німецька преса коментує хід передвиборної кампанії в Україні.

Аналізуючи висловлювання канцлера Шредера у Варшаві, газета ШТУТГАРТЕР НАХРІХТЕН підкреслює:

Нині відносини з Польщею є досить добрими, настільки добрими, наскільки вони зараз і можуть бути. Те, що Ґергард Шредер став першим німецьким канцлером, котрий бере участь в урочистостях з відзначення 60-річчя Варшавського повстання можна вважати підтвердженням міжнаціонального примирення. І безумовно, йому вдалося у цих складних умовах знайти правильні слова. Його визнання відповідальності за злочини Німеччини, які вчинили нацистські загони у Варшаві, було на цих урочистостях настільки ж доречним, як і відкидання вимог про відшкодування для німецьких вигнанців із регіонів, що нині належать Польщі, – зазначає ШТУТГАРТЕР НАХРІХТЕН.

Газета ГАНДЕЛЬСБЛАТ намагається знайти закономірність між колишніми та майбітніми поїздками Шредера на святкування історичних подій, пов‘язаних із Другою світовою війною:

Поїздка Шредера до Варшави вкладається в один ряд зі святкуваннями висадки союзників у Нормандії кілька тижнів тому, у яких вперше взяв участь німецький канцлер. Наступного року Шредер поїде до Москви на святкування 60-річчя закінчення війни. Ніби навмисно так виходить, що Шредер, який на початку свого першого канцлерського періоду презентував себе прихильником «позаісторичності», мусить тепер доводити до завершення повоєнну епоху Німеччини. Можливо це щось більше ніж іронія історії, – припускає газета ГАНДЕЛЬСБЛАТ.

Перейдемо до теми, присвяченій виборчим перегонам в Україні. Незважаючи на велику кількість кандидатів у президенти, лише двоє з них мають реальні шанси на перемогу – вважає газета НОЙЕС ДОЙЧЛАНД:

Минулого тижня в Україні закінчився термін реєстрації учасників президентських перегонів. За повідомленням ЦВК, відповідні документи подали 20 кандидатів. Більшість з них заледве відомі широкому загалу, вони не зможуть мобілізувати великого виборчого потенціалу. Найбільше ж шансів на виграш мають чинний прем‘єр-міністр Віктор Янукович та опозиційний політик Віктор Ющенко. І це було відомо ще раніше. Відкритим залишається питання, які виборчі союзи ще будуть створені та до чийого табору долучаться решта кандидатів, -

зазначає НОЙЕС ДОЙЧЛАНД і веде далі:

Для підтримки Януковича об‘єдналися 25 проурядових партій і понад 100 організацій у виборчий блок «Разом за майбутнє». І лише одна впливова політична сила з провладного табору Партія промисловців і підприємців України висунула кандидатом свого голову, колишнього прем‘єра Анатолія Кінаха. Опозиційні парламентські партії, незважаючи, на докладені зусилля, не вдалося об‘єднати навколо кандидата Віктора Ющенка. Як і на виборах 1999 року комуністи і соціалісти висунули своїх кандидатів: Петра Симоненка і Олександра Мороза. А ліворадикальні прогресивні соціалісти знову назвали своїм кандидатом голову партії Наталію Вітренко. Тож Ющенко може розраховувати тільки на свій блок «Наша Україна» та на підтримку Блоку Юлії Тимошенко. Політичні суперечки між прихильниками Ющенка та комуністами так і не вдалося подолати. Провалилася також справа із залученням на свій бік соціалістів, які попередньою вимогою висували підтримку конституційної реформи.

Підкреслює НОЙЕС ДОЙЧЛАНД і звертає увагу читачів на нинішнього президента України:

Тим часом підводиться підсумок десятирічного президентства Леоніда Кучми. Критики пов‘язують цей час з розбудовою президентсько-бюрократичної системи із зрощенням політики та економіки з криміналом, з тиском на опозицію, а також із грандіозними скандалами, пов‘язаними із смертю Георгія Гонгадзе, записами Мельничена та нелегальним продажем зброї. З одного боку Кучма проголошує орієнтацію на Європу і західні цінності, з іншого – намагається розбудувати тісніші відносини з Росією. Врешті витворюється досить складна і суперечлива зовнішня політика балансування, як це ми могли бачити минулого тижня. На Стамбульському саміті НАТО український президент наголосив на дотриманні курсу на європейську інтеграцію. Але вже незабаром, враховуючи внутрішньо- і зовнішньополітичні реалії, а також стурбованість російської сторони, Кучма вилучив пункт про мету вступу до ЄС та НАТО з військової доктрини України. Прагматична політика вирівнювання є необхідною умовою державного зміцнення України. І це має враховувати також наступник Кучми на президентській посаді.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко