Пуловер, що виконує бажання

"Уявіть, що нормальна одежа має рівну поверхню, а створена за допомогою нанотехнології – має випуклий рельєф. Цю структуру, зрозуміло, не можна побачити неозброєним оком. Бруд не може прилипати до такої структури, він просто скатується вниз. Якщо я на цю білу тканину наллю трохи кетчупу, і потім спробую змити його водою, він майже миттєво змивається, наче з твердої поверхні."

Розповідає учасниця виставки Крістін Хюбнер.

У великому павільйоні можна побачити багато такого, що раніше могло існувати виключно у фантастичних фільмах: тканини, які не втрачають колір, тканини, що захищають від бактерій та комарів, тканини, що всмоктують запахи, тканини , що вимірюють ритми серця чи дихання, та регулюють температуру тіла, тканини, що повністю не пропускають вологу, або ж навпаки стовідсотково її поглинають. Косметичні тканини, які одночасно зволожують шкіру людини чи наносять парфуми. Про збільшення світу розумних матеріалів дбають багато науково-дослідних центрів по всій Європі. Приміром тут, у лабораторії Centexbel, що розташована неподалік бельгійського міста Льєж, науковці навчилися втілювати мрії у життя. Так говорить співробітниця центру Мартін Дегульдр:

“У нас є нижня білизна, яка дозволяє проводити моніторинг різних функцій організму: системи дихання, серцебиття, використовуючи електроди, що перебувають у безпосередньому контакті із тілом. Іще ми можемо вживляти оптичне волокно у килими. Цей процес можна використовувати для створення вказівників, що світяться, в разі вимкнення електроенергії, або ж просто для створення гарних візерунків. Таке ж волокно можна використовувати і при створенні трикотажу. Це знадобиться у виробництві одежі для роботи у небезпечних мовах. А це - пуловер кільцевого в’язання. На ньому ви бачите – маленьку клавіатуру з цифрами. Вона дозволяє тому, хто носить цей пуловер, надавати різного роду команди. Його було створено із думкою про людей з обмеженими фізичними можливостями, щоб вони, вводячи певний код, могли б відкрити двері гаражу або ж включити телевізор.”

Таку міні клавіатуру на тканинній основі можна використовувати і як калькулятор. Це, напевне, найскладніший винахід лабораторії, над яким два роки працював науковець Жан Леонар. Він говорить, що секрет його витвору полягає в поєднанні ізоляторів та провідників електричного струму:

"Принцип такий – коли ви натискаєте, відбувається контакт між двома шарами і з’являється струм, а коли немає тиску – струму теж немає. Водночас ми використовували компоненти, які є дуже малими, щоб зберегти структуру тканини. Вона повинна була залишитися гнучкою та зручною."

Гнучкість та зручність – це два головних принципи для виготовлення функціонального та “розумного” одягу. Ним підпорядкований весь процес виготовлення нових тканин, який був би не можливим без дослідів у мікробіологічній лабораторії, якою керує Івет Рожістер. Вона відкриває секрети текстилю за допомогою гігантських мікроскопів, зокрема намагається знайти відповідь на запитання: як волокна тканини реагують на присутність певних наночасток. Приміром, косметичних наночасток, які наносять парфуми на тканину.

“Ми бачимо під мікроскопом мікрокапсули, які містять парфуми. Їх інтегровано поміж волокон тканини, з якої зроблено одяг. Ми звертаємо велику увагу на те, щоб капсули було рівномірно розташовано по усій площині тканини. Після того, як матеріал було використано, можна спостерігати як реагують мікро капсули. Вони мають лопнути та вивільнити парфуми. Саме це ми нині можемо бачити під мікроскопом”.

В інституті текстилю, що неподалік французького Ліона, “розумні тканини” тестують та перевіряють наскільки вони є теплостійкими, водонепроникними, як довго їх можна носити і чи є вони легкозаймистими. Співробітники інституту працюють над кількома загальноєвропейськими проектами, зокрема, щодо створення текстилю майбутнього. Як тільки з’являється концепція, одяг моделюють відповідно до бажаного дизайну і додають до нової колекції, яка існує поки що лише у віртуальному варіанті. Щоб мрії стали реальністю, говорить дослідник Жак Маган, потрібно мати плазменну машину, як у нього. За її допомогою у вакуумі тканини контактують з різними газами – киснем, азотом, фторидом або ж аміаком. Таким чином науковець змінює властивості тканин.

"Азот вивільняється і намагається проникнути до тканини. Тож, за його допомогою можна зробити щось на зразок рідинної плазми, яка прилипає до поверхні. Коли ти на таку поверхню ллєш воду, цей матеріал всмоктує її, через те, ці дві речовини мають дуже схожі властивості. Це добре, коли ми хочемо випрати цю річ, або ж нанести якийсь малюнок. З іншого боку, якщо використовувати фторид для обробки бавовни, можна отримати водовідштовхувальну тканину. Тобто, якщо іде дощ, ви не змокнете, незважаючи на те, що будете одягнені у бавовняний зручний светр."

Інший вчений – Кристоф Ангелоз – прагне винайти нитки із незвичними властивостями. За допомогою використання поліпропілену, він намагається зробити їх невразливими до високих температур. До поліпропілену, щоправда домішують певні хімічні мікрочастки. Але які і скільки – є комерційною таємницею. Цю суміш розплавляють, розтягають і намотують на шпульки, отримуючи справжні нитки.

"Це – поліпропілен. За допомогою зміни умов виробництва, таких як температура, швидкість обертів, натягування, можна оптимізувати виробництво."

Ці нитки, говорить Кристоф Ангелоз, вказуючи на різнокольорові великі шпулі, мають ще пройти багато тестів. Якщо результати будуть позитивними, вчений почне розмірковувати над тим, як можна використати його винахід для створення “розумного одягу” майбутнього.

Тетяна Карпенко