П"ята річниця війни у Косові

24 березня минає п"ята річниця початку військово-повітряної операції НАТО в Косово. Втім у регіоні на міжетнічному ґрунті далі гинуть люди. Основоположне питання про майбутній статус Косова - незалежність чи автономія - до нині не вирішене. Сутички, що відбувалися минулого тижня в Косово, нагадують події п"ятирічної давності. Тоді 24 березня Північноатлантичний альянс розпочав завдавати повітряні удари по сербських цілях, що тривали майже 80 днів. Оголошуючи про початок воєнних дій на Балканах канцлер Німеччини Ґергард Шредер сказав: "Ми не ведемо війну. Однак ми вимушені домагатися мирного вирішення конфлікту в Косово військовими засобами." Військова кампанія НАТО була відповіддю на відмову Слободана Мілошевича припинити етнічні чистки в населеному переважно албанцями Косово. За час його правління загинуло щонайменше 10 тисяч албанців, сотні тисяч були позбавлені домівок, тисячі все ще вважаються зниклими безвісти. У результаті натовського втручання під бомбами загинуло від 1 200 до 2 500 сербських військовослужбовців та мирних жителів. Зате близько 800 тисяч вигнаних косовських албанців змогли повернутися на батьківщину. Впав режим Слободана Мілошевіча, який невдовзі опинився на лаві підсудних міжнародного трибуналу в Гаазі. Провінція Косово, фактично, перейшла під протекторат ООН. Втім дрібні сутички на міжетнічному ґрунті траплялися й далі. Однак минулого тижня міжнаціональні безладдя в Косово набули особливої гостроти. Ескалація відбувалася за відомим ще з 1999 року сценарієм: першою іскрою стали чутки про те, що з вини сербів загинули двоє албанських дітей, тут же розпочалися демонстрації та сутички між сербами та албанцями, а потім напади на солдат міжнародного контингенту та поліцейських ООН. У результаті загинуло майже 30 осіб, близько 600 поранено, майже 4 тисячі втратили домівки. В Косово знову горіли православні церкви, в Сербії - мечеті. Присутній на похованні дітей албанський учитель сказав: "Весна 2004. Знову кров та сльози. Сльози, які ніколи не висохнуть. Біль спалює наші душі." Це були найтяжчі ексцеси, починаючи від 1999 року, і їхні масштаби свідчать, яким глибоким все ще залишається провалля між албанським та сербським населенням в Косово. "Ми вимагаємо незалежності, про жодні компроміси не може бути й мови", - сказав в інтерв"ю італійській газеті президент Косово Ібрагім Руґова. У відповідь прем"єр-міністр Сербії та Чорногорії Воїслав Коштуніца заявив, що Косово має залишатися в складі країни на правах автономії. Ситуація в регіоні вже не та, що була 5 років тому, коментує перспективи досягти консенсусу в цій справі співробітник сербської редакції "Німецької хвилі" Бернд Йоханн: "До влади в Сербії прийшов новий національно-консервативний уряд. Його підтримують соціалісти з партії Мілошевича, які, безсумнівно, не допустять жодного компромісу в питанні про статус краю. У свою чергу албанці в Косово теж підвищили свою самосвідомість, адміністрація ООН передала їм низку повноважень. Тому вони тепер вже однозначно не хочуть задовольнятися автономією і зробили ставку на повну незалежність краю від Белграда." Бернд Йоханн також висловив підозру, що сутички виникли не стихійно, а були організовані екстремістами з обох сторін, щоб напередодні п"ятої річниці війни в Косово підігріти конфлікт, що було вже затих. Нова хвиля насильства поставила питання, чому Північноатлантичний альянс, загони якого з 1999 року присутні в Косово, не завадив сутичкам. Політичний спостерігач з Белграда Предраґ Шімич дотримується думки, що це свідчить про провал місії НАТО та ООН в Косово. Вони мусять реально переглянути свою стратегію, сказав Шіміч. Експерти з балканських країн кажуть, що за останні 5 років світова громадськість взагалі мало уваги приділяла Косово, сподіваючись, очевидно, на те, що конфлікт врегулюється сам по собі. Однак тактика вичікування та бездіяльності не принесла успіху, коментує події Бернд Йоханн. Зараз багато країн терміново збільшують чисельність своїх військових контингентів у кризовому регіоні. Зокрема Франція та Німеччина вже скерували в Косово свої підкріплення. Однак, переконані експерти, ці заходи не призведуть до стійкого миру, якщо не буде вирішене основне питання - питання про статус Косово.