П’ять років євро: досвід і перспективи
11 січня 2007 р.
П’ять років тому більшість громадян країн ЄС, за винятком шведів, британців і датчан, потроху привчалися купуючи, думати в євро. Це було складно, було багато невдоволених, але загалом перехід на готівкову єдину європейську валюту відбувся дуже успішно. Це видно й з думок, приміром, цих мешканців Бонна:
„Євро зблизив Європу, в цьому немає сумніву, як зблизив і членів ЄС. Це був точно вдалий крок у майбутнє. Мені здається, що як об’єднана Європа ми маємо більше шансів на світовому ринку”.
„Гадаю, загалом це добре, що в нас тепер єдина валюта. Хоча негативний момент, звісно, в тому, що все відчутно подорожчало”.
Твереза євро-ейфорія в Словенії
Схожий настрій спостерігається цими днями й у Словенії. Багато словенців з одного боку відчувають гордість за свою країну, дехто говорить навіть про євро-ейфорію, але, з іншого боку, словенці й бідкаються через те, що все стає дорожчим. Водночас аналітики вказують на те, що запровадивши євро, Словенія блискуче продовжує свій зразковий економічний розвиток. Говорить Петер Япель зі словенського міністерства закордонних справ:
„Словенці радіють з приводу запровадження євро, бо це – перша ознака того, якого успіху ми досягли в Євросоюзі. Це дуже відчутно. Євро можна тримати в руках, з ними можна їхати за кордон. Це справді визнання для Словенії, і словенці це прекрасно розуміють”.
Хто наступний?
За відповідними угодами з ЄС нові члени спільноти погодилися з тим, щоб переслідувати мету запровадження на своїй території єдиної європейської валюти. Тобто йдеться не про те, чи буде євро в Чехії, Угорщині Польщі, Словаччині, на Мальті, Кіпрі чи в балтійських країнах. Питання тільки в тому, коли це станеться.
Для того, щоб перейти на євро, країна повинна виконувати так звані Маастрихтські критерії, за якими впродовж двох років обмінний курс національної валюти стосовно євро не повинен перевершувати позначки +/- 15 відсотків. Сім з нових членів Євросоюзу вже виконують ці критерії. Очікується, що Мальта й Кіпр зможуть перейти на євро вже через рік, Словаччина – 2009 року. А от Литва, приміром, могла зробити це навіть цього року, але запровадженню євро завадив рівень інфляції, який на шість сотих процента перевищував граничний показник.
Польща за уповільнений перехід
У Польщі, яка поступово виконує майже всі критерії, необхідні для переходу на єдину європейську валюту, для цього кроку нині виникають політичні перепони. Справа в тім, що правлячі консервативні партії виступають за уповільнений процес запровадження євро, хоча й розуміють, що спільна європейська валюта принесла б багато переваг для Польщі. Говорить радник польського прем’єр-міністра з економічних питань Марек Зубер:
„Вступ до єврозони спростив би для Польщі доступ до європейського капіталу, що могло б означати піднесення для польської економіки. Це була б головна перевага. Зникла б необхідність платити за трансакції. Запровадження євро призвело б також до того, що збільшилися б іноземні інвестиції й торговельний оборот з іншими країнами”.
Утім, веде далі Марек Зубер, у Польщі не забувають і про недоліки, які міг би принести з собою євро:
„Передусім це зростання цін. Крім того, Польщі треба остерігатися можливості втрати самостійної фінансової політики”.
Коли саме Польща запровадить на своїй території євро, поки ніхто не наважується прогнозувати. Схожі на польські проблеми гальмують процес вступу до євро-зони також і в Угорщині та Чехії.
Чим більше - тим краще
Тим часом експерти закликають до того, щоб єдину європейську валюту якомога оперативніше запроваджували на своїй території якомога більше новачків Євросоюзу. Говорить Вольфґанґ Мерц з німецького міністерства фінансів:
„Чим більшим буде європейський валютний союз, тим більшої ваги набуватиме євро у світовій валютній системі. А від цього матиме зиск і вся Європа”.
Євро, який діє тепер на території лише половини держав Європейського союзу, залишатиметься й надалі стабільною і перспективною валютою, прогнозують експерти. На майбутнє утримається, на жаль, і головна проблема, пов’язана із його запровадженням в нових країнах: в євро за товари й послуги громадянам доводиться платити більше.