Піщані замки політиків

Мешканка Донеччини Лариса майже рік намагається через районні та обласні судові інстанції добитися виплати пільгової стипендії своєму синові - випускнику професійно-технічного ліцею. Жінка намагається довести, що несплата стипендії - це порушення закону "Про підвищення престижності шахтарської праці", прийнятого в 2008 році. Адже, згідно із законом, пільгова стипендія в розмірі мінімального прожиткового мінімуму призначається дітям шахтарів, якщо, зокрема, підземний стаж роботи батьків не менше 15 років.

За словами Лариси, на підставі цього закону заборгованість по стипендії склала вже 32 тисячі гривень за три роки навчання. Тепер жінка збирається подавати позов до Верховного суду. "Мені кажуть, начебто для виконання цього закону не вистачає фінансування. Утім, складається таке враження, що і на місцях ухиляються від виконання законів, вважаючи, що люди про їх існування не знають і не будуть вимагати належних грошей", - каже жінка.

Один з авторів закону про престижність шахтарської праці колишній нардеп від БЮТ Михайло Волинець каже, що  останнім часом надходить дедалі більше звернень від людей про порушення цього закону. На думку Волинця, яку він висловив в розмові з Deutsche Welle, керівники навчальних закладів вигадують причини, аби позбавити студентів пільг. "Бардак та корупція дозволяє окремим керівникам закладів чинити свавілля та маніпулювати законами", - каже колишній нардеп.

Соціальними обіцянками грішать усі

Нові пільги для шахтарів, до речі,  з'являються напередодні майже кожних виборів. Так, торік президент Віктор Янукович поспішив ще до початку вступної кампанії підписати ухвалені Верховною Радою в липні законодавчі зміни: діти шахтарів, яким виповнилося 18 років, теж отримали право на позаконкурсний вступ до вишу. До внесення змін ця пільга поширювалась  тільки на неповнолітніх дітей шахтарів.  

Взагалі, минулі парламентські вибори взяли рекорд за кількістю соціальних декларацій. Особливо гучною стала ініціатива навколо іпотечного кредитування для молоді. Проте програма прописана таким чином, що скористатися нею можуть лише одиниці. Або закон про зайнятість населення, який набрав чинності цього року. Він обіцяє привабливі пільги для молоді при працевлаштуванні, а людям старше 45 років - перекваліфікацію за рахунок держави. У фахівців фінансування цього закону викликає багато запитань.

Суди присуджують віртуальні гроші 

Не дивно, що українським судам часто доводиться займатися справами, пов'язаними з недотриманням соціальних пільг. Якщо в людей є законні підстави, то, як правило, вони виграють судове протистояння. Інша справа, це - виконання рішення суду, зазначають правники.

"Віртуальні гроші будуть присуджені, а от фактично отримати їх буде складно", - зазначив в коментарі Deutsche Welle київський правник, адвокат юридичної компанії "Укрправо" Олексій Малік. За словами юриста, часто йдеться про астрономічні суми. Не можливо все сплачувати, що призначено за законом, бо таких грошей в бюджеті навіть і не закладається, каже правознавець.

Зазвичай, продовжив Малік, коли мова заходить про соціальні обіцянки держави, то маємо справу з популістськими законами. Як правило, вони приймаються перед виборами, щоб залучити на свою сторону виборців. Незахищені верстви населення більше залежні від таких процесів і купуються на це. "Надали пільги, вони й голосуватимуть", - каже юрист. Можна прийняти закон, зробити транш в бюджеті на короткій термін, а потім забути про цей закон, підсумовує Малік.

За даними українських ЗМІ, Україна цілком можна зарахувати до світових лідерах за кількістю соціальних пільг. В країні нараховується 380 категорій пільг і майже 18 мільйонів громадян, які мають на них право. "Пільги - це як раз те, чого хочуть виборці. Тому політики дуже часто роблять все можливе, аби виборцям сподобатися саме через створення таких пільгових груп", - зазначає в коментарі Deutsche Welle політолог, голова Центру соціологічних та політологічних досліджень "Соціовимір" Сергій Таран.

Обіцянки пільг замість розвитку економіки

На жаль, каже експерт, в Україні, незалежно від того, хто перебуває при владі, відсутні заходи, які б сприяли розвитку економіки, створенню нових робочих місць, аби соціально вразливих верств населення було менше. Замість цього серед політичних партій упродовж усіх років незалежності України дуже популярно створювати закони, які нібито захищають соціальні групи. Закон голосується, навіть починає трошечки працювати… А далі - вибори закінчуються, і фінансування закону теж закінчується, каже Таран.

Прийняття популістських законів створює дуже зручний механізм впливу і керування електоральними настроями, зауважують критики. Вони наголошують, що декларування соціальних пільг аж ніяк не гарантія соціального захисту. Таран звертає увагу на те, що в розвинених країнах соціальний захист населення - це результат розвитку економіки: там державна система працює насамперед, щоб не було великого розриву між багатими та бідними, а створювався середній клас. Українська ж система зберігає величезну кількість бідних, які живуть в очікуванні чергових соціальних дотацій, зазначає політолог.