Ребека Гармс: Щодо атомної енергетики, держави залишили одна одну, так би мовити, у спокої

Напередодні річниці Чорнобильської трагедії у Європі знову повернулися до дискусії з приводу використання атомної енергії. Про те, яким чином нині цю проблему вирішують країни Євросоюзу, в інтерв’ю „Німецькій хвилі” розповіла депутат Європарламенту Ребека Гармс:

"Немає єдиної ситуації у країнах Європи. Кожна країна-член ЄС йде так би мовити власним шляхом. Є ціла низка держав, які ніколи не будували атомні станції. Або ж ті, які після чорнобильської трагедії та через ті наслідки чорнобильської трагедії, які торкнулися багатьох держав Європи, вирішили припинити свої атомні програми. Такими країнами є Австрія, Італія. Німеччина ще до 70 років вирішила поступово зменшувати обсяги атомної енергії."

Німеччина у питанні атомної енергетики є, так би мовити, антиподом Франції, яка не бачить нічого поганого в тому, щоб і надалі розвивати цю галузь. Чому так відбувається?

"Те, що Франція, отримує найбільшу частину електрики з атомних станцій, має свою історію. Франція – це країна, яка дуже інтенсивно розвивала військову ядерну програму, а цивільне споживання розвинулося, внаслідок цього."

А як реагують сусіди Франції на її небезпечне захоплення?

"Знову і знову у прикордонних районах відбуваються протести. Оскільки Франція полюбляла, як і Росія раніше, будувати атомні станції на своїх кордонах. Наприклад, на кордоні з Швейцарією, або ж на кордоні із Німеччиною. Тоді частково радіоактивність, яка випромінюється при нормальній роботі станції (адже викиди відбуваються не лише під час аварії а й тоді, коли станція працює у нормальному режимі). Отже, якщо станція розташована на кордоні викиди частково осідають на території сусідньої держави."

Тобто певні держави свідомо забруднюють територію сусідів?

"Тенденція є в усіх країнах, що використовують атомні станції, розташовувати їх на кордонах, або ж так само часто їх можна побачити і на узбережжі. Обидві переробні станції ядерних відходів, як у Британії, так і у Франції, розташовані на узбережжі. Тож потерпає найбільше не держава, де власне розташовані ці станції, а, приміром, Британський переробний завод забруднює Ірландське море і дуже сильно саму Ірландію. Аналогічна французька станція забруднює усе Північне море."

А чи не чинять певний тиск держави, які по сусідству мають ядерні об’єкти, що належать іншим країнам?

" Нажаль нині держави залишають одна одну так би мовити у спокої. Я була би дуже за те, щоб Європейський союз принаймні таку політику провадив, щоб було запроваджено найвищі стандарти безпеки на всіх атомних станціях, які розташовано у Європі. Але європейська комісія у цьому питанні є настільки ж стриманою, як і країни-члени ЄС. Нині у багатьох країнах Європи при владі є уряди, які використання атомної енергетики сприймають позитивно. Саме тому політичного тиску не відбувається. Втім, одразу після того, як трапилася чорнобильська аварія усе виглядало у Європі по-іншому."

Розмовляла Тетяна Карпенко