Розпочався рік Моцарта

Світ вшановує Моцарта. Цієї п’ятниці урочистості з нагоди 250-ї річниці з дня народження цього видатного австрійського композитора ознаменували офіційний потачок року Моцарта. „Моцарт був „грифелем у Божих руках”, - сказав диригент зі світовим ім’ям Ніколас Гарнонкурт на відкритті урочистостей у п’ятницю в Зальцбурзі. - „Він прийшов до нас з іншої зірки”. Докладніше про святкування розповідає Христина Осташевська:

„Багато шанувальників творчості Моцарта з усього світу 27 січня приїхали відсвяткувати його 250-ий ювілей до австрійського міста Зальцбурга, де народився композитор. Тут, а також у Відні урочистості мають найбільший розмах і триватимуть кілька днів. У Зальцбурзі відкрився музичний фестиваль під гаслом „Місто - це сцена”. За задумом організаторів, це сорокаденний марафон, під час якого будуть представлені всі 22 опери композитора. Крім того, у цьому місті розпочала роботу виставка „Віват, Моцарт!”, на якій представлені унікальні речі, що належали композитору. Спеціальні експозиції відкрилися також у будинку, де народився Моцарт, та в будинку, де він мешкав. Зальцбурзькі кондитери спекли 140-кілограмовий фісташковий торт „Моцарт”, який увечері 27 січня міг безкоштовно скуштувати кожен перехожий. О восьмій годині вечора (вважається, що саме цієї години народився великий композитор) Зальцбург потонув у переливах дзвонів з трьох храмів, де музика Моцарта звучала ще за його життя. У Відні в новому світлі після реставрації постав так званий „Будинок Фігаро”, де композитор мешкав в останні роки життя. В австрійській столиці, де до Моцарта прийшла слава, у п’ятницю відбулася монументальна вечірка з прем’єрами, концертами та телевізійними трансляціями на цілий світ. Організатори сподіваються, що Вольфгангу Амадею Моцарту така вечірка сподобалася б.”

Нещодавно одна відома німецька газета провела опитування серед знаменитостей з найрізноманітніших галузей суспільного життя з приводу їхніх уподобань. На запитання про улюбленого композитора із завидною регулярністю давалася одна відповідь – Моцарт. Респонденти ніби змовилися між собою: ім’я австрійського композитора назвали понад половину опитаних. Хто ж він був - цей загадковий Моцарт?

Вольфганг Амадей Моцарт народився в Зальцбурзі 27 січня 1756 року. Від народження він був музичним вундеркіндом. Однак, попри його ранні успіхи, композитор помер у бідності. І лише після смерті його почали вважати одним з найбільших музичних геніїв усіх часів. Загальновідомо, що Моцарт ще дитиною виявляв надзвичайну музичну обдарованість. Перші спроби написати музику він робив уже в п’ятирічному віці. У сім років він самостійно навчився грати на скрипці та органі, у вісім - складав сонати для фортепіано, а в дванадцять - написав першу оперу.

У 1782 році Моцарт одружився з Констанцією Вебер. Вони жили разом у Відні. На прожиття композитор заробляв уроками гри на фортепіано та писав на замовлення кайзера Йозефа ІІ. До речі, комедійна опера „Весілля Фігаро” теж постала завдяки підтримці кайзера. У 1791 році була вперше поставлена його опера "Чарівна флейта", яка була останнім прижиттєвим успіхом композитора. У цей же період була написана всесвітньо відома „Маленька нічна серенада”.

Вольфґанґ Амадей Моцарт помер у віці 35 років, працюючи над своїм „Реквіємом”. Він похований у могилі для бідних на кладовищі Санкт-Маркса у Відні. Про точну причину смерті дослідники сперечаються ще донині. Це викликало чимало спекуляцій - від припущення про його отруєння до захворювання на сифіліс. За своє коротке життя композитор створив 40 симфоній, 22 опери та ще понад 500 творів інших жанрів.

Сучасні уявлення про великого композитора дуже багатоманітні й далеко не завжди відповідають дійсності, а радше склалися під впливом таких робіт, як вистава „Амадей” П. Шаффера та відзначеної „Оскаром” екранізації цієї вистави режисера Мілоша Формана. Видаються кримінальні романи з Моцартом, нові біографії, наукові публікації з новими сенсаційними відомостями з життя Моцарта тощо. Поряд з миленьким вундеркіндом Моцарт постає, приміром, в образі викрадача жіночих сердець, геніально-хаотичного творця, спраглого до життя митця, а також автора непристойних листів. Ім’ям Моцарта спекулюють навіть рокові виконавці.

Директор „Року Моцарта” у Відні Петер Марбо розповідає про курйози, пов’язані з підготовкою свята.

„Ми отримували листи на кшталт „Я знаю, де похований Моцарт, і якщо ви заплатите мені кілька сотень тисяч євро, я покажу вам, де”, а також найнеймовірніші пропозиції товарів та проектів”.

Петер Марбо має намір максимально наблизити Моцарта до людей, котрі, зазвичай, не дуже цікавляться класичною музикою:

„Це не робитиметься у вигляді примусового слухання концертів. Просто на всіх великих площах міста, у всіх районах професійні музиканти в гарну пору року гратимуть музику Моцарта.”

30 мільйонів євро, котрі є в розпорядженні Петера Марбо, він планує використати на проекти, котрі лишатимуть глибокі й сильні враження.

„Для мене важливо, щоб проекти, які ми відберемо, можна було повторювати пізніше. Ми хочемо один відсоток від продажу всієї продукції, пов’язаної з іменем Моцарта, спрямувати у фонд, з якого фінансуватимемо ці проекти.”

Зальцбург вважається місцем дослідження творчості Моцарта. Чисельні мистецькі проекти, колоквіуми та виставки повинні познайомити відвідувачів протягом 2006 року з життям, творчістю та сутністю Моцарта. Для Зальцбурзького фестивалю на честь композитора директор Петер Ружичка приготував усі 22 опери Моцарта. Один з головних організаторів Моцартівського свята в Зальцбурзі Інґе Бруділь розглядає рік Моцарта як одну велику вечірку з нагоди дня народження:

„На вечірках з нагоди дня народження спершу, як правило, розповідають про ювіляра та його життя. Ми також розповімо про Моцартову сім’ю. Відбуватимуться танці та ігри, як на будь-якому справжньому святі. Тобто людей супроводжуватиме відчуття веселого свята, й водночас можна буде довідатися про життя та творчість Моцарта.”

До речі, Зальцбург, для якого Моцарт є чи не єдиним джерелом матеріального благополуччя, розраховує прийняти цього року два мільйони туристів - на 20 відсотків більше, ніж зазвичай. Отримати зиск від року Моцарта хочуть не лише фани класичної музики, але й спритні бізнесмени. Попит, як відомо, визначає пропозицію, тому пройти повз 250-річчя з дня народження Моцарта підприємницький сектор просто не міг.

Увертюра з опери „Весілля Фігаро” у виконанні Віденського філармонічного оркестру тепер є також у вигляді мелодії для мобільного телефону. Як у тому анекдоті про „нового” українця, який на питання, хто такий Моцарт, відповів: а, це той чувак, що мелодії для моєї мобілки пише. Рингтон можна безкоштовно послати друзям чи завантажити на сайті dj-mozart.com.

Ім’я Моцарта обіцяє нині чималий заробіток, і це вже стало свого роду традицією. Починалося все це доволі невинно. Мешканець Зальцбурга Крістіан Фюрст є наступником одного з комерційних піонерів, що зробив свій статок на імені Моцарта. Його прадід у 1890 році вигадав так звану „Моцарткуґель” - „моцартову кульку”. Відтоді солодкий настрій людям створює не лише „Маленька нічна серенада”, але й марципанові шоколадні цукерки з типовим силуетом маестро на обгортці. З того часу справа з „моцартовими кульками” почала свій стрімкий розвиток. Щоправда, кондитер Фюрст свого часу не зметикував запатентувати свій солодкий винахід, про що нині дуже шкодує його правнук.

„Певно, це було помилкою. Ні, це точно було помилкою.”

Тому великий зиск на цій справі нині роблять інші. За словами Фюрста, цим займаються тепер близько 15 виробників. Утім, „моцартові кульки” є одним з найневинніших варіацій на цю тему. У Зальцбурзі зображення ювіляра можна побачити на упаковці найнесподіваніших виробів - від м’ячів для гольфу до серветок. Існують навіть такі собі сосиски Моцарта. Власник ідеї Штефан Фукс каже, що їхній рецепт йому приснився. Тож, Моцарта можна вже навіть вкусити, пожувати і проковтнути. А запити це все слід, звісно, пивом „Моцарт”. Кондитер Крістіан Фюрст згадує:

„Якось були навіть креми для взуття „Моцарт”. Такі речі постійно з’являються до якихось великих святкувань й одразу по тому зникають.”

Шанувальники генія муситимуть протягом наступних місяців зносити цілу низку таких зухвалих бізнес-проектів. Бо ім’я композитора досі не запантетоване. Якби Моцарту свого часу виплачували б принаймні один відсоток від продажу усіх творів, пов’язаних з його іменем товарів, він був би неймовірно багатим.