Розріз у життя. Як ми з’являємося на світ

Радість і здивування доктора наук, гінеколога Ганса-Гюнтера Брошайда можна зрозуміти: сьогодні в Німеччині лише кожна сьома вагітна зі ста родить так, як заплановано природою. Решті потрібна допомога техніки та медикаментів. І часто зовсім не тому, що вагітність була складною, чи існує якась загроза для життя матері та дитини. Сучасні пологи, по можливості, мають виключати будь-який ризик та випадковість. День народження ліпше визначати заздалегідь, родити не в муках, а практично взагалі без болю, й бажано - швидко. У німецьких лікарнях майже 40% породіль для посилення переймів отримують гормон окситоцин. „Таке втручання в природний процес справді потрібне, коли серцебиття плода погіршується, - каже гінеколог Беате Шюкінґ. – Але нерідко пацієнткам просто бракує терпіння, й тоді розпочинається те, що ми називаємо „ланцюговою реакцією”:

„Штучно посилені перейми жінка сприймає як набагато неприємніші, ніж ті, що були в неї до ін’єкції. Через якийсь час вона починає вимагати, щоб їй зробили знеболювання. Сьогодні дуже поширена епідоральна анестезія. За допомогою катетера, в хребець уводять спеціальний розчин, який знеболює нижню частину тіла. Переваги цього методу в тому, що жінка залишається в свідомості, вона може розмовляти. Однак пологова діяльність дещо сповільнюється, бо перейми відчуваються не так гостро. Якщо за таких умов частота серцевих скорочень плода раптом знижується, лікарям більше не можна зволікати. Треба якнайшвидше витягати дитину вакуум-екстрактором, або робити кесарів розтин.”

За легендою, римський імператор Цезар був першою людиною, яка з’явилася на світ „вирізаною з черева матері”. Саме так велів тоді закон. Але зовсім не заради порятунку життя, а щоб поховати дитину окремо від матері, якщо та померла, не розродившися. За іншою версією, „кесарів” походить від латинських слів caedere – вирізати, вбивати або caesus – порізаний. До 60-х років двадцятого століття кесарів розтин був крайнім заходом, до якого вдвалися винятково тоді, коли іншого виходу не залишалося. Сьогодні – це найчастіша операція з усіх, що їх здійснюють у світі. Жінок до неї зазвичай спонукають три чинники: можливість запланувати пологи на певний час, практична відсутність болю та гарантія того, що дитині не буде завдано травм:

„Мої перші пологи були дуже складними, тому я вирішила: з другою дитиною все має бути інакше. Навіщо наражатися на ризик, коли без проблем можна зробити кесарів розтин.”

Лікарі, як правило, не мають нічого проти. Навпаки, при найменших сумнівах щодо успішного завершення вагітності, вони самі підштовхують жінок до такого рішення. Теж з поважних причин. Перша – фінансова: на пологах зі скальпелем клініки заробляють удвічі більше, аніж на звичайних, а триває процес набагато коротше. Друга причина так само, як і в жінок, - запобігання ризикові. Коли дитина народжується мертвою або зазнає пологових травм, батьки часто звинувачують у всьому лікарів і шукають правди в судах. „Чимало гінекологів засуджено за те, що вони вчасно не зробили кесаревого розтину, і ще жодному не винесли вирок за зайву операцію”, - каже лікар-акушер Ганс-Гюнтер Брошайд:

„У багатьох випадках, мушу зізнатися відверто, я теж дедалі частіше схиляюся до оперативного втручання. Іще 10 років тому при виникненні критичної ситуації я був вільніший у своєму виборі та йшов на більший ризик заради здоров’я матері. Сьогодні, на жаль, часто переважають міркування власної безпеки.”

У Німеччині кожне четверте немовля позбавлене можливості зробити природний крок у світ. Рекордсменами з кесаревих розтинів є Чилі та Бразилія. Там під ніж лягають 40% вагітних. Майже не відстає, а подекуди й випереджає південноамериканські країни заможна Швейцарія. Так, у невеличкому містечку Бінінгені, вже половина дітей не народжується, їх виймають із матері. В Україні цей показник коливається на рівні 20%. Загальна тенденція така, що на користь зручних пологів здебільшого роблять вибір жінки з вищою освітою, зірки шоу-бізнесу та кіно, відомі моделі, як, наприклад, Клаудія Шиффер, а також ті, хто виключає появу другої дитини й тому в жодному разі не хоче ризикувати першою. Статистика свідчить, що при кесаревому розтині ризик для немовляти зменшується в десять разів. Але більшість акушерок усе одно вважає такий підхід справжньою катастрофою. Їхня роль узагалі поступово зводиться до мінімуму. У німецьких клініках пологи часто приймає гінеколог. Керувати процесом, як це робилося здавна, сучасні повитухи можуть тільки тоді, коли вагітна вирішує народжувати вдома. Звичайно, за це помічниці отримують значно більший гонорар. „Однак зводити все до фінансових проблем, було б помилкою,” - каже головний лікар гінекологічного відділу клініки „Нюрнберг-південь” Міхаель Краузе:

„Якщо можна так сказати, дитя змушене сьогодні „вистрибувати” в світ наче пробка з пляшки, бо інакше його вилучать із живота матері. Усе між цими двома крайностями, тобто, власне таїна пологів, досвід, нагромаджений віками, - усе це нині безповоротно втрачається. До найважливішої події в житті жінку треба готувати. Їй треба пояснити, що бажання позбутися болю цілком зрозуміле, але чи не варто замислитися й над негативними наслідками, які безперечно існують. Кесарів розтин є для новонародженого шоком. У дітей часто спостерігається порушення дихання та спазми. Доведено також, що послаблюється емоційний зв’язок між матір’ю та немовлям. Біль – він теж наявний, але після пологів - саме тоді, коли, за нормальних умов, мати повинна зосереджувати всю свою увагу на дитині. Акушерки не дарма кажуть: „Скальпель обирають жінки-боягузки”. Страх – природне відчуття. Так само, як і пологи – природний процес, а не якась хвороба. Їх не треба боятися, а очікувати з радістю. І досвідчені акушерки знають, як переконати в цьому жінку.”

Прикладом можуть слугувати скандинавські країни. Кожною здоровою вагітною тут опікується не лікар, а персональна акушерка. Задовго до пологів, під час них, і після. Гінеколог підключається лише тоді, коли виникають якісь ускладнення. Система, яка заощаджує чималі кошти, й дає дуже добрі наслідки: кількість хірургічних втручань у Швеції, Фінляндії, Норвегії набагато менша, ніж у Німеччині, а загальний стан здоров’я породіль та немовлят ліпший.

...Зміна лікаря Брошайда добігає кінця. У пологовій залі чути голос акушерки:„З силою видихаємо. Дуже добре! Молодчина! А тепер знову. І тужся, тужся!” Першородка вже благає дати їй знеболювальне. Досвідчена помічниця заспокоює: „Навіщо? Ти така сильна. Повір мені, ти впораешся сама”. „Моя допомога потрібна?”, - запитує гінеколог. Акушерка заперечливо хитає головою. „Тоді не буду заважати”, - каже лікар, зачиняючи за собою двері:

„На даний момент усе відбувається так, як це й має бути. Процесом керує не лікар, а матінка-природа. Для моїх вух стогнання роділлі, які переходять у перший крик немовляти є найліпшою симфонією в світі. За стільки років роботи я так і не звик до того, що при кесаревому розтині голос дитини з’являється з нічого, з якоїсь порожнини...”

За матеріалами німецької преси