Розширений ЄС - нові шанси для європейського континенту

Журнал ШПІҐЕЛЬ аналізує наслідки та перспективи розширення ЄС у світовому контексті:

Цезура цього першого травня 2004 року істотно не позначиться на щоденній рутині. Паспортний контроль на кордонах здійснюватиметься й надалі, бо жодна з нових країн-членів досі не виконує у повному обсязі вимог, зазначених у Шенгенській угоді. Щонайменше за кілька років євро замінить естонську крону або кіпрський фунт. Розподіл субсидій врегульовано, нові країни-члени вже роками частково слідують юридичним приписам ЄС, які задокументовано на 80 тисячах сторінок ”Acquis communautaire"- кодексу правових норм Європейського Союзу. Проте дата розширення ЄС має надзвичайну символічну цінність. ”Ми перемагаємо ялтинський розподіл” – каже колишній в”язень концтабору, історик та екс-міністр закордонних справ Польщі Владислав Бартошевський. У лютому 1945 року, незадовго до завершення Другої світової війни Вінстон Черчілль, Йосиф Сталін та Франклін Рузвельт прийняли рішення про поділ Європи на сфери впливу і розкололи Старий Світ на дві половини. Цей поділений, постійно розсварений континент має тепер можливість вирости до нової величі завдяки відходу від принципу національної держави та збалансуванню рівня добробуту кожної окремої країни, -

зазначає ШПІҐЕЛЬ та продовжує:

Утім, розширення ЄС набуде нового східнополітичного виміру. Традиційно добрі контакти, мовна спорідненість можуть принести велику користь. Польща мала б відповідати за відносини з Україною та спробувати пришвидшити процес демократизації Білорусі. Балтійські країни, як, наприклад, Латвія, де до 30 відсотків населення – росіяни, провадили б чіткішу політику щодо Росії. А це вже наступна об”ємна тема – власне кордони Європи. Європа є культурною спільнотою, аргументують історики. Європа – це християнська традиція плюс демократія плюс приватна власність. Логіка зрозуміла. Дехто спрямовує погляд аж до Уралу. Європа – це складна проблема та, окрім цього, вона ще не є укомплектованою, - переконаний тижневик ШПІҐЕЛЬ.

Щотижневе видання ЦАЙТ застерігає від невмотивованих упереджень частини мешканців старих країн-членів Європейського Союзу щодо нових його членів:

Якби це виявити трохи більше поваги стосовно тих нових країн-членів ЄС, котрі лише півтора десятиліття тому позбулись комуністичного ярма і з того часу самі найбільше зробили для того, аби постати у відповідній формі серед інших країн-членів? Це все відбувається надто рано, лунають, згідно з опитуваннями, нарікання. Але що тоді означало б ”пізніше”? Образу для країн-кандидатів на вступ до ЄС. Той, хто так на Заході стверджує, є мрійником, який вірить у те, що на цьому можна було б заощадити гроші. Але це не той випадок, швидше навпаки, -

зауважує ЦАЙТ і веде далі:

Видатки, які б за собою понесло відтягування процесу розширення ЄС, насправді є значно більшими за ті, які йдуть на цю справу. Якби країн-членів Євросоюзу не стримували принаймні зобов”язання щодо внутрішнього ринку ЄС та дотримання його параграфів, то естонці чи словаки дійсно могли б використовувати своє податкове законодавство для економічного демпінгу, чехи абсолютно б не зважали на ядерну безпеку у своїй країні, польські селяни мусили б ще доводити, наскільки конкурентоздатними є їхні товари насправді. А австрійцям, італійцям чи німцям довелося б краще охороняти свої кордони, - пише ЦАЙТ.

Газета РЕЙНІШЕР МЕРКУР вважає, що шанси, які відкриває перед європейським континентом розширений Євросоюз переважають над побоюваннями, які висловлюють деякі експерти. Проте ці нові шанси потрібно вміти використати. А для цього, як пише тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР, потрібно:

...утворити тривку європейську ідентичність народів Європи, утвердити спільну європейську демократію. А здійсненню цього можуть сприяти харизматичні, рішучі та свідомі історії політики, - наголошує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

Огляд тижневої преси підготувала Маріанна Кавка.