1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Роман Шрайк: ситуація в Україні не настільки весела, щоб жартувати

Розмові записала Лілія Гришко24 вересня 2012 р.

Закон про кримінальну відповідальність за наклеп і образи може повернути Україну в радянські часи, застерігає відомий блогер, засновник сатиричного сайту durdom.in.ua Роман Шрайк у розмові з DW.

https://p.dw.com/p/16D5n
Фото: Fotolia/Jun Dangoy

DW: Пане Шрайк, Ваш ресурс стає дедалі популярнішим. Що чи кого найчастіше люди висміюють?

Шрайк: Наш сайт можна розглядати, як зріз настрою українського соціуму. Веб-сторінку заповнюють прості люди, які хочуть щось комусь сказати. Вдома щось пишуть, малюють і потім розміщують. Я лише модератор і один з авторів, як і багато інших. Те, що саме розміщено на ресурсі, може свідчити про настрої людей. Якщо раніше люди висміювали всіх політиків - як опозицію, так і владу, - то зараз всі настільки обурені діями влади, що все, що пишуть і малюють - це протест проти дій влади.

- Чи можна казати, що українська політична сатира ще залишилась лише в інтернеті? І взагалі як нинішня українська влада реагує на неї?

- Влада розподілила вплив на різні ЗМІ. Вона активно діє на телевізійному полі. Є купа провладних телеканалів, які дуже дозують інформацію та яку споживають більшість українців. І є інтернет, в якому «живе» поки меншість і який поки що відносно вільний. Проти незгодних, наприклад ТВі, влада штучно зменшує кількість глядачів, тиснучи на кабельних операторів, аби вони не включали їх в свої пакети. А в інтернеті таких дій проти сайтів не так багато.

Але закон про кримінальну відповідальність за наклеп направлений проти всіх. Отже, будь-яка людина, написавши на будь-якому сайті критичну інформацію може отримати три роки в’язниці. Це ненормально. Якщо раніше можна було говорити, що інтернет достатньо вільне місце до обміну інформацією, то з цим законом інтернет стане «заґратованим».

- Тобто, перспективи для політичної сатири в Україні навіть в інтернеті вкрай сумні?

- Я сподіваюсь, що у нас свободолюбивий народ, який поважає сам себе і який не буде підлаштовуватися під владу. Тому що якщо ми будемо підлаштовуватися під владу, то з цієї країни жодного сенсу не буде ще багато десятиліть. Сподіваюсь, що, незважаючи на залякування, люди говоритимуть, що думають, і не мімікруватимуть під такі закони. Бо ніж мімікрувати, то краще вже мігрувати. Тому що кривити душею - це ненормально.

- Чому, на вашу думку, саме нині в Україні з’явився цей закон?

- Треба чітко розуміти. В нашій країні зараз встановлюється авторитаризм. У нас є монарх Янукович, якому можна все. Є бояри, яким віддані на відкуп окремі галузі чи регіони. Їм можна все, що не шкодить монарху. Вся влада поділена й прибрано до рук. Ось це черговий крок - заборонити себе критикувати. Тим більше скоро вибори й треба налякати журналістів, аби вони менш критично висловлювалися проти влади. Це звичайна ситуація. Такі ж шляхи були пройдені у свій час в Росії, Білорусі, де інтернету повноцінного не існує. Авторитарна влада боїться всього, що не може контролювати. Інтернет в Україні влада контролювати поки не може. Тому вона намацує ті способи, як можна підступити до цього. В Росії вже саджали блогерів. З листопада буде новий етап закриття сайтів. В Україні закон про кримінальну відповідальність за наклепи теж дозволить саджати. Навіть відразу можуть посадити кількох для залякування багатьох.

- Пане Шрайк, який розвиток подій в Україні найбільш реальний зараз?

- Після 2004-го року в нас була демократія. Після 2010-го року йде повна узурпація влади - внутрішня «совково-кримінальна» окупація країни. Можливо, ви хотіли б, аби я пожартував на цю тему, але ситуація не настільки весела, щоб жартувати… Але в принципі є навіть позитив у тому, що цей закон про переслідування за наклеп може з'явитися до виборів. Він дозволить деяким журналістам прокинутися, зрозуміти, що відбувається в країні, і організувати акції протесту проти цього закону, які можуть дати поштовх всій ситуації і вибори відбудуться по-іншому - не так, як розраховує влада, і ми 29 жовтня, після голосування, прокинемося не в окупованій країні, а в країні, яка стала на шлях одужання.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою