Російська молодь протестує
16 квітня 2005 р.Україна та Сербія – це ті дві країни, в яких саме молодіжним рухам вдалося вплинути на розвиток політичних подій. За їхнім прикладом діють від недавна й незгодні з курсом кремлівського керівництва російські студенти. Політологи в Росії говорять навіть про ознаки такого собі ”бебі-буму в російській політиці”, тобто про зміцнення нової ґенерації, яка хоче активно впливати на політичний розвиток у своїй країні. Особливо чітко це помітно на тлі затишшя, що панувало в добу президентства Бориса Єльцина.
Гасла студентів, що пролунали минулої неділі у російській столиці, дуже нагадують за своїм звучанням і змістом події ”помаранчевої революції” в Україні. До того ж немало молодих росіян під час протестних мітингів віддає перевагу оранжевому кольору в своєму вбранні. Такі паралелі з українськими подіями невипадкові, переконані учасники студенських протестів:
”Ми зібралися, аби показати владі, що в нас є опозиція”.
”Ми вийшли на протест, щоби сказати ”досить”, передусім сказати про це Путіну. Це наше головне гасло...”
”Наша кінцева мета – це щоб у нас в Росії було можливим спокійне життя, щоб можна було дихати вільно! Ми хочемо продемонструвати людям, що вже слід піднятися, підняти похнюплену голову, подивитися прямо в очі тому, що відбувається в Росії насправді...”
”Фактично йдеться про те, що демократія в Росії потроху вичерпується. Однак з усіх телеекранів ми чомусь чуємо, що в нас демократія – в самому розквіті. Ми з цим не погоджуємося".
”Оборона” – так називається в Росії мережа груп правозахисників, захисників довкілля та молодих демократів, яку нещодавно створила молодіжна організація опозиційної російської партії ”Яблоко”. Схожі з ”Обороною” позиції відстоює й студентський рух ”Идущие без Путина”, який наприкінці січня провів свої протестні акції спочатку в Санкт-Петербурзі й Москві, а зрештою збирається поширити свою діяльність і на інші регіони Росії. Резонанс акцій ”Идущих без Путина” був колосальним серед російського студентства, розповідає московський речник цього руху Роман Доброхотов:
”Ейфорія, яка була в багатьох людей, зокрема в молодих людей, щодо особи Путіна під час його першого строку перебування при владі, вже давно минула. Рейтинг довіри до Путіна зменшився майже вдвічі за рік. Адже минулого року йому довіряли близько 40 відсотків громадян, нині ж – лише трохи понад 20 відсотків. Його популярність дедалі більше зменшується”.
Однак не лише сучасний політичний курс російського керівництва згуртовує студентів у протестний рух, веде далі Роман Доброхотов. За його словами, обурення викликають і деякі новітні реформи, що стосуються безпосередньо молоді:
”Для прикладу, уряд збирається скасувати відтермінування від армійської служби для студентів. Тобто, вони можуть вже незабаром потрапити до війська, навіть попри вступ до університету. Звісно ж, якщо така реформа буде ухвалена, то буде одразу колосальний вибух невдоволення”.
Саме проти змін у соціальному законодавстві, законах про вищу освіту та проти скасування відтермінування від армійської служби висловилися чотири тисячі студентів, що вийшли на вулиці Москви у вівторок. Активісти молодіжних рухів запевняють, що проведені акції – це лише початок, і хвилі масових протестів слід очікувати у багатьох російських містах.
Тим часом, Кремль поки що з недовірою та острахом спостерігає за розвитком молодіжного протестного руху. Не дарма вже зроблено кілька спроб протидіяти йому. Зокрема, через створення альтернативних пропутінських молодіжних організацій ”Идущие вместе” та ”Наши”. Особлива небезпека, кажуть молоді противники кремлівського керівництва, походить від останніх, адже до їхніх лав входять зокрема готові до насильства футбольні фанати-хулігани.
З такими активістами треба бути дуже обережними й добре захищатися, каже речник ”Идущих без Путина” Роман Доброхотов. Однак він переконаний, що прихильників його руху набагато більше й вони є мудрішими. Поправляючи краватку на своїй помаранчевій сорочці, Роман зауважує:
”Ті, хто вже відчуває, що нині політика Путіна йде не в тому напрямку, що вона повертає нас до Радянського Союзу, дедалі чіткіше висловлюють свою активну позиці. Тому не бракує охочих вступити до нашого руху”.
На завершення речник ”Идущих без Путина” наголосив, що демократична революційна хвиля раніше чи пізніше таки досягне Росії. Після змін влади у Грузії, Україні, Киргизії, на черзі Казахстан, за ним – Білорусь, а десь до 2008 року – й Росія, каже Роман Доброхотов.