Росія відмовилися від проекту АН-70 через зближення України з НАТО?

Свого часу проектом АН-70 навіть цікавилися в Північноатлантичному альянсі. Модернізований варіант цього середнього військово-транспортного літака, який досі перебуває в стадії випробування, країни НАТО серйозно розглядали як один з варіантів для оноволення своїх транспортних авіапарків. Однак, незважаючи на всі технічні та фінансові переваги російсько-української машини, західні європейці з низки причин все ж таки вирішили віддати таке привабливе замовлення концерну Airbus, який взявся розробляти власний літак. Проект АН-70, з фінансуванням якого вже тоді були проблеми, завис у повітрі. І ось новий удар. Росія теж має намір вийти з гри. Розповідає Наталя Дудко:

„Після відмови Росії від участі в спільній програмі зі створення літака АН-70, українська сторона почала активний пошук нових партнерів та інвесторів. Водночас заступник генерального конструктора авіаційного науково-технічного комплексу імені Антонова Олександр Кива в інтерв”ю “Німецькій хвилі” зазначив, що припущення окремих українських посадовців про можливість співпраці з компаніями Boeing та Airbus, виглядають необґрунтованими, тому що Boeing має свої розробки, а Airbus також працює над проектом літака-конкурента:

„Є інші партнери. Є багато зацікавлених сторін, які бачать значні здобутки і в окремих технологіях, які вже зараз реалізовані в цьому проекті, а також сам проект в цілому."

Побробиці про те, з ким саме ведуться консультації про партнерство, Кива поки що говорити не став, пославшись на конфіденційність інформації. Натомість пообіцяв одразу ж повідомити як тільки будуть досягнуті конкретні домовленості. Керівник Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак прогнозує :

„Більш реальними є можливості залучення до проекту азійських партнерів, або партнерів з близького сходу, або з країн СНД. Зокрема, перспективними виглядають такі країни, як Лівія, Малайзія, Грузія, Азербайджан.”

За словами експерта, ситуацію ускладнює той факт, що на сьогодні Росія достатньо серйозно просунула свій власний проект ІЛ- 76, який є певною мірою конкурентом АН-70 на російському ринку і на ринку азійських країн, таких як Індія та Китай, що істотно підриває можливості АН-70. На переконання Бадрака, якщо впродовж двох-трьох років в Україні не буде налагоджене серійне виробництво АН-70, то перспективи цього літака значно зменшаться. За весь час в Україні було створено три літаки АН-70. Один розбився під час випробувань, два проходять випробування і ще два будується.”

Ми зв”язалися телефоном з німецьким експертом у літакобудівній галузі Робертом Клуґе, який добре знає як західний ринок, так і ринок у країнах Східної Європи. Пане Клуґе, Росія пояснює свою відмову від подальшої участі в створенні АН-70 тим, що цей проект застарів. Наскільки виправданим є таке пояснення?

„На мою думку, причини, які називає російська сторона, не переконують. АН-70 хоча й досі перебуває в стадії випробування, але десять років для такого проекту це зовсім небагато. Тут варто згадати аналогічний американській літак „Геркулес”, який упродовж от вже 15 років постійно модернізується й досі виробляється. Справжню причину такого кроку слід шукати у політичній площині, і, вірогідно, його можна пояснити передусім намірами України вступити до НАТО. Крім того, Москва має власні подібні проекти, які вона хотіла б довести до кінця. Звичайно Росія надає перевагу підтримці власної промисловості, а не України.”

Що означає такий демарш Росії для проекту АН-70?

„Для української сторони – це серйозний удар, оскільки проект побудовано на білатеральній основі. Мені складно уявити, що „Антонов” знайде партнерів на Заході. Airbus зараз працює над власним проектом зі створення середнього транспортного літака А400М. Отже, цю компанію вже точно не можна розглядати, як потенційного партнера. Сумніватися доводиться й щодо можливостей залучення до проекту Boeing. До проекту, вірогідно, могли б підключитися потенційні клієнти такі, як Іран, Індія або Китай. Але, чесно кажучи, й тут я бачу дуже незначні шанси.”

Попри всі переваги АН-70, його розробники та будівники не можуть похвалитися навіть більш-менш повним портфелем замовлень. Чи взагалі комусь такий літак потрібен?

„Ринок для цього літака існує. Але можливості цього ринку дуже обмежені. У жодному разі не йдеться про великі замовлення. Можливо інтерес існує в Південно-Східній Азії, на Сході, в Ірані. Там можна буде продати десяток літаків, але не більше. Не слід забувати, що це дуже тісний і вже поділений ринок. Навіть у Airbus були спочатку проблеми знайти достатню кількість покупців, аби виправдати будівництво подібного літака. Цю саму проблему мають також американці зі своїм „Геркулесом”.

Чому ж тоді „Антонов” так чіпляється за цей проект. Може варто зосередити увагу на інших напрямках розвитку?

„У зв”язку з цим не можна забувати, що авіабудівна промисловість завжди розглядалася як дуже престижна справа – особливо в Радянському Союзі. Це одна з причин подальшої підтримки цієї галузі – як в Росії, так і в Україні. Допомогти зберегти авіабудівну промисловість, на мою думку, може допомгти виконання замовлень на виробництво комплектуючих частин, але також пошук своїх ніш на ринку, як це зараз власне й робить Україна, пропонуючи регіональні літаки.”

Наталя Дудко, Володимир Медяний