Росія: справжнє обличчя „керованої демократії“

Центральною темою у коментарях європейської преси є насильницькі дії російської міліції під час акцій опозиції в Москві та Санкт-Петербурзі минулими вихідними. Австрійська газета Die Presse у зв’язку з цим запитує:

Можновладці в Москві що, геть втратили здоровий глузд? ,Кажуть, ніби президент Путін все ще має симпатії 70 відсотків населення, а то й більше... Чого ж тоді, власне, бояться він та його стратеги? Невже ж дій тих кількасот чи максимум кількох тисяч критично налаштованих громадян, які хриплими голосами вимагають „Росії без Путіна“? Звісно: якщо ця купка громадських діячів, правозахисників, лібералів, націонал-більшовиків чи анархістів так лякає путіністів, що проти них виставляють цілу армію міліціонерів, то виходить, що не все так гаразд у Кремля. І цією розправою з демонстрантами він показав свій слабкий бік, - пише Die Presse з Відня.

Естонська газета POSTIMEES пише про демонстрації в Росії так:

Коли центром Москви крокують праві радикали, вигукуючи шовіністичні й ненависницькі гасла, ніхто й пальцем не поворухне. Натомість демонстрації опозиції забороняють або витісняють на околиці міст, а їхніх учасників б’ють і арештовують, хоча вони нічого поганого не зробили. Вони просто продемонстрували світові, який дефіцит демократії існує в Росії і що так звана „керована демократія“ ґрунтується на двох свободах – тримати язика за зубами й погоджуватися з усім, - критикує талліннське видання POSTIMEES.

Німецька Süddeutsche Zeitung зазначає:

Світ сьогодні намагається розгадати російську загадку. Президент Путін має, здається, дуже слухняний державний апарат, велику підтримку в населенні, а завдяки продажу газу та нафти – ще й купу грошей. Чому ж тоді така істерична реакція на мирну демонстрацію кількох тисяч противників? (...) Пояснити це можна лише страхом. Передусім страхом, який мають самі московські можновладці, але й страхом, який вони хочуть поширювати. Адже Росією керують колишні й іще активні діячі спецслужб. Звідси логічний висновок – вони недовіряють усім і прагнуть тотального контролю. Тому з точки зору російського державного апарату, це ніби просто непрофесійно залишити опозицію без нагляду й дати їй можливість діяти,

пише Süddeutsche Zeitung і далі нагадує, що Захід поки сприймає Росію передусім як посачальника енергоресурсів і вважає своїм гідним партнером:

Фасадна демократія, яку створив Путін, має чимало прихильників на Заході. Вони по черзі говорять то про нібито демократичну Росію, то про те, що вона такою не може бути з історичних причин. Виходить, що демонстранти з Москви й Санкт-Петербурга перейшли дорогу не тільки самому Путіну, але і його західним друзям. Це вже не загадково, це – просто огидно, - підсумовує Süddeutsche Zeitung.

Газета Luxemburger Wort звертається зокрема до стану опозицінйого руху в Росії:

Російська опозиція слабка й розрізнена. У парламенті її взагалі не видно. Але саме в такому непримітному існуванні може, власне, тамуватися й успіх. Хоча її час просто ще не прийшов, - вважає Luxemburger Wort

Італійська газета La Repubblica характеризує також стан опозиційного руху в Росії й наводить у продовження теми таке порівняння:

Те, що відбувається на разі в Москві та Санкт-Петербурзі, дуже мало схоже на перебіг подій свого часу в Грузії чи в Україні. Трояндова й помаранчева революції закінчувалися тріумфами. Вони проходили мирно, без вбитих і поранених. Крім того, президента Путіна не назвеш таким собі страшним автократом. Він навіть популярний, адже 70-80 відсотків населення схавлюють його дії, - нагадує La Repubblica.

Справжнього шансу на зміну влади в Москві немає й не передбачається у ближчому майбутньому, - констатує чеська Lidove Noviny й пояснює:

Гаррі Каспаров правий. Розгромивши демонстрантів, „режим показав своє справжнє обличчя“. Саме так прокоментував один з лідерів російських опозиціонерів зіткнення, що відбулися на вихідних. На жаль, спрагла до енергоносіїв Європа мовчатиме, побачивши це обличчя, - бідкається празька газета Lidove Noviny.