Рівень безпеки нових ядерних реакторів в Україні
18 липня 2004 р.
Наприкінці минулого тижня у місті Кузнєцовську, на майданчику Рівненської АЕС відбувся триденний міжнародний семінар «Безпека введення в експлуатацію АЕС», проведений Державним комітетом ядерного регулювання України. Головним питанням порядку денного семінару була оцінка рівня безпеки нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській атомних станціях.
Тож як оцінюють закордонні експерти можливі загрози, пов'язані з введенням в дію нових реакторів? Аби з'ясувати це, ми звернулися до представника німецького Товариства з оцінки безпеки ядерних реакторів Олафа Янке, котрий був присутнім на семінарі на Рівненській АЕС:
”Ми були запрошені лише на три дні, протягом яких складно щось ґрунтовно і детально дослідити. Крім того, я ще беру участь в інших проектах ЄС. Утім, я можу стверджувати, що стан безпеки на новому четвертому реакторі є кращим, ніж на вже діючому третьому блоці. Але лише після проведення додаткових заходів з його модернізації українці, так би мовити, зможуть спати спокійно”.
Нагадаємо, що проектування Рівненської АЕС розпочалося ще 1971 року, а будівництво - двома роками пізніше. Два перших менш потужних реактори були введені в експлуатацію 1980 і 1981 років. Третій – 1986 року. Четвертий блок планувалося запустити 1991 року. Утім, тоді Верховна Рада України запровадила мораторій на спорудження ядерних об”єктів на території України. Тож будівництво довелося відкласти до 1993 року.
Нині готовність четвертого реатора РАЕС становить приблизно 90 відсотків. Тож слід очікувати скорого введення його в експлуатацію. Водночас багато природозахисних організацій України виступають проти запуску нових блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС. Юрій Урбанський, заступник голови Національного екологічного центру України наводить такі аргументи:
”Нові реактори будуються згідно зі старими радянськими проектами, які вже не відповідають сучасним умовам ядерної безпеки. Ми можемо порівняти це, наприклад, з Темелінською атомною електростанцією в Чехії, яка будувалася за аналогічним дизайном, і яку почали модифікувати ще на більш ранній стадії будівництва. Тобто, чим раніше почати модифікацію, тим легше її провести й тим більше можна змінити. Втім, навіть за таких умов чехи не отримали повністю безпечну атомну станцію. Це засвідчують, наприклад, протести австрійських сусідів, які виступають проти того, щоб вона використовувалася, оскільки, з точки зору австрійських фахівців, ця станція не є безпечною”.
Утім, окрім екологічних проблем і проблем безпеки реакторів є ще й питання енергетичного забезпечення, яке Україні теж необхідно вирішувати. І саме запуск в дію нових реакторів міг би цьому посприяти. Однак, Юрій Урбанський переконаний, що вже наявних в державі енергетичних потужностей цілком достатньо:
” Я не бачу логіки в добудові реакторів, оскільки в Україні відсутня криза виробництва електроенергії, про яку модно було говорити під час закриття ЧАЕС. Ті рівні споживання, які зараз існують в країні, можуть бути без проблем задовільнені вже працюючими елктростанціями. Проблема полягає лише в оплаті за постачання електроенергії. Але це вже виходить за рамки питання добудови нових реакторів. Підтвердженням цієї тези є те, що останні кілька місяців тривають розмови про можливий експорт елктроенергії, яка вироблятиметься на Рівненській та Хмельницькій АЕС. В уряду є плани чи то експортувати її до Росії, чи на Захід”.
Аби зробити нові реактори безпечнішими передбачається провести роботи з їхньої модернізації, на які слід витратити 125 мільйонів доларів. Саме в ці дні в Брюсселі вирішується питання, чи погодиться Європейський банк реконструкції і розвитку та Європейське агентство «Енергоатом» профінансувати ці роботи. Олаф Янке переконаний, що шанси України на отримання цих грошей виглядають досить оптимістично:
”Брюссель у рамках цього проекту бажав перевірити, чи запропоновані заходи з модернізації вкладаються в заплановані терміни. Це було оцінено позитивно, тож стане передумовою для надання кредиту. І, якщо брати суто технічну точку зору, відкинувши решту аспектів ухвалення рішення, Ураїна мала б отримати цей кредит”.
Любомир Петренко