1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Річниця голодомору в Україні/Терор прийшов до Європи

19 листопада 2003 р.
https://p.dw.com/p/AM5L

Чимало німецьких газет присвятили свої сторінки з"їзду німецьких соціал-демократів і критиці, яка прозвучала на адресу голови СДПН Ґергарда Шредера з вуст його однопартійців. Ось що пише з цього приводу ЦЕЛЛЕШЕ ЦАЙТУНҐ:

"Шлях, яким нині йде Шредер, дуже болісний для маленької людини. І про це добре відомо в СДПН. Але кожний член партії знає, що цьому шляху немає альтернативи. Тому первинні осередки не відвернулися від Шредера. Він одержав лише кілька ляпасів".

Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ звертається до теми голодомору в Україні в 1932-1933 роках. Вона, зокрема, пише:

"В пік голодомору в 1933 році середня очікувана тривалість життя чоловіків-українців упала до семи з половиною років, а жінок до десяти років. Оцінки кількості українців, які стали жертвами запланованого голоду в багатій врожаями землі сягають від 4 з половиною до 10 мільйонів. Офіційний Київ виходить з того, що тоді загинуло більш як сім мільйонів осіб. І після смерті Сталіна радянські архіви про "прихований голокост" були довго закриті, голодомор був табуїзований. Лише після одержання Україною незалежності 1991 року місцеві історики розпочали систематично досліджувати цю найсумнішу главу радянської історії. Україна добивається нині визнання голодомору геноцидом".

Впливова ЗЮДДОЙЦЧЕ ЦАЙТУНҐ аналізує недоліки американської політики в Іраку, зокрема плану передачі суверенітету іракцям:

"Запізно - зарано, замало - забагато - їхнім планом прискореної передачі суверенітету іракцям американський уряд не вирахував квадратуру кола, а лише, як завжди, спровокував полярні думки. Критики - від французького міністра закордонних справ до іракців - єдині в тому, що американці знову все роблять неправильно. Може, це несправедлива оцінка? Ні, справедлива. Бо і цей план має ту ваду, що він є не втіленням розумної довгострокової концепції, а доказом відсутності стратегії. Америка діє в Іраку бездумно, а її політика набирає панічних рис. Причину, чому нині стало неважливим на шляху до демократії спочатку дати іракцям конституцію, а потім можливість провести вибори, треба шукати не в Багдаді, а у Вашингтоні. Перед президентськими виборами уряд Буша хоче продемонструвати успіх в Іраку. А як успіх нині розглядається не стабілізація країни, а лише вихід з хаосу, який американці самі створили".

НОЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ коментує перебування німецького міністра закордонних справ Йошки Фішера у Сполучених Штатах, де він знайомиться з новим американським планом щодо Іраку:

"Сказати теплі слова американському держсекретарю Пауеллу, трошки похвалити заплановану передачу влади іракцям - і не дай боже когось покритикувати: так, немов Йошка Фішер виконує в США місію психолога із шлюбних проблем, який хоче вберегти подружжя від розлучення. Але трошки мазі на рани, спричинені іракською війною, не вистачає, щоб владнати відносини між двома країнами. Водночас уряди у Вашингтоні та Берліні так відсахнулися одне від одного, як змінився імідж Америки в Німеччині. До завершення "холодної війни" ті, хто називав США "імперіалістичними" та "небезпечними", повинні були виправдовуватися. Тепер під тиском громадськості перебувають ті особи, які так не говорять. Все менше залишилося конфліктів у світі, де партнери по НАТО тягнуть канат в один бік".

Видання РАЙНІШЕ ПОСТ перекидає місток між візитом американського президента Джорджа Буша до Великобританії і небезпекою тероризму в Європі:

"Під час лондонського візиту американського президента Джорджа Буша панує найвищий рівень безпеки. Всіма володіє страх, що Аль-Каїда зможе використати велелюдні демонстрації проти Буша для прикриття своїх терактів. Група Бен Ладена здатна на таке. Але не лише США перебувають на прицілі Аль-Каїди. Ця організація серед своїх ворогів завжди називала і союзників американців - Великобританію, Іспанію та всіх інших, хто бере участь в "іракському проекті". Таким чином терор прийшов до Європи. Ми обдурюємо самих себе, коли говоримо, що справді великих терактів тут не було. Той, хто бачить заходи безпеки, камери спостереження і контроль в американських та ізраїльських установах, може зробити висновок, яким вразливим є наше відкрите суспільство".

Газета ВЕЛЬТ звертається до теми президентських виборів у Сербії, де перемогу здобув представник націоналістичних сил. Через низьку активність громадян вибори були визнані такими, що не відбулися:

"Втома від політики багатьох сербів штовхнула цю балканську країну в глибоку кризу. Апатія знайшла свій особливо різкий вияв у третій невдалій спробі провести президентські вибори. У той час як табір демократичних сил був покараний виборцями, стара гвардія, яка виступає за Велику Сербію, змогла мобілізувати своїх прихильників і святкує тріумф. Стає очевидним небажання багатьох сербів покарати своїх колишніх лідерів за воєнні злочини. Бо кожний голос, відданий за Томіслава Ніколіча, який одержав у неділю більшість голосів, є вотумом проти Трибуналу ООН в Гаазі, де перебувають під судом Слободан Мілошевич і Воїслав Шешель, чиїм наступником і є Ніколіч". Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко