Навчання без кордонів

Професор французького приватного права Клод Віц чудово розбирається у французькій та німецькій культурі, бо вже 30 років працює в Саарландському університеті. "Тут просто чудово, - каже Віц, - адже в Саарбрюкені французькі та німецькі професори разом викладають на маленькому французькому факультеті. Це унікальне явище у Німеччині". Хоча останніми роками вже з'явилися схожі бінаціональні навчальні програми у Кельні, Берліні, Мюнхені та Парижі, в Саарландському університеті дві французькі кафедри правознавства існують ще з часу заснування у 1948 році.

Чудові кар’єрні шанси

Той, хто отримує тут диплом з німецького та французького права, може пізніше сам обирати серед пропозицій роботи. Великі адвокатські контори, міжнародні організації та відомства Європейського Союзу регулярно телефонують Клоду Віцу, аби запитати, кого з випускників він може їм порекомендувати. "У мене таке враження, що ми – найкращі, - каже професор без зайвої скромності, - адже у нас студенти, як діти, виростають з двома мовами".

Клод Віц опікується 150 студентами так званого Centre juridique franco-allemand – французько-німецького юридичного факультету Саарландського університету. 40 з цих студентів навчаються на бінаціональній програмі. При цьому вони не лише кілька семестрів навчаються у Франції, а й паралельно відвідують заняття у німецькому Саарбрюкені та французькому Саррґеміні, де знаходиться відділення університету міста Мец. Студентське життя завдяки постійним переїздам доволі напружене, а робочий тиждень іноді налічує 60 робочих годин і більше. "Це доволі важко, у нас залишається дуже мало вільного часу", - зізнається майбутній юрист Пауль Заммель.

На лекції – через кордон

Вчитися, не зважаючи на державні кордони, в Саарландському університеті можна на 22 спеціальностях. 18 тисяч студентів можуть без проблем відвідувати лекції та семінари у ближніх університетах у Люксембурзі, Бельгії та Франції. "Наші студенти охоче спонтанно перетинають кордон, щоб відвідувати заняття, робити покупки чи зустрічатися з друзями", - розповідає Уве Гартманн, віце-президент Саарландського університету з питань Європи та міжнародних справ.

Дорін Кепмф, наприклад, часто відвідує на вихідних своїх друзів у Нансі, де провела три семестри під час навчання на бакалавраті. "Мені особливо подобалося, що у Франції значно більше жінок вивчають природничі спеціальності", - розповідає 21-річна студентка. А ще їй, за власними словами, не вистачає смачної французької їжі зі студентської їдальні.

Конспектувати чи дискутувати?

До насичених студентських навчальних планів у Франції Дорін Кемпф, як і багатьом іншим німецьким студентам, щоправда, було важко звикати. "Навчання там за рівнем організації більше нагадує шкільне", - каже вона. Студент-юрист Пауль Заммель погоджується: "На лекціях та курсах про правові випадки там не дискутують. Професор диктує, а студенти все конспектують".

Студентка біології Мілен Лантер звикла до такої системи, бо виросла в Ельзасі-Лотарингії. Утім, німецький підхід їй все ж подобається більше. "Професори та студенти ближчі один одному, бо дискутують один з одним", - ділиться спостереженнями 21-річна студентка бакалаврату. Два роки вона провчилася у Страсбурзі, а останній рік проводить у Саарбрюкені, де завершить навчання.

Мілен Лантер поки не знає, де працюватиме згодом. Студентка відкрита для пропозицій і з Франції, і з Німеччини. В обох країнах вона почуває себе удома. Те саме можуть про себе сказати і багато інших студентів та науковців Саарландського університету. "Чотири дні на тиждень я живу в Саарбрюкені, три дні - у Франції, - розповідає професор права Клод Віц. – Кордону для мене не існує".