«Справу Гонгадзе» розкрито
1 березня 2005 р.
Майже чотири з половиною роки минуло від зникнення Георгія Гонгадзе у центрі Києва 16 вересня 2000 року. Знеголовлене тіло опозиційного до режиму Леоніда Кучми журналіста знайшли на початку листопада того ж року у лісі неподалік від української столиці. Невдовзі оприлюденні записи майора держохорони Миколи Мельниченка кинули тінь провини за смерть Георгія Гонгадзе на главу держави та його підлеглих. Українська та світова громадськість впродовж років з різною інтенсивністю вимагала надати їй результати розслідування цієї справи, але на конкретний поступ розслідування спромоглося лише нині. За словами речника президента Ющенка Ірини Геращенко, глава держави повсякчас контролював роботу силових відомств і саме інформація, надана йому Генеральною прокуратурою, Службою Безпеки України та Міністерством внутрішніх справ, дозволила виступити з сенсаційною заявою:
«На сьогодні, можна говорити про те, що знайдено людей, причетних до вбивства нашого колеги Георгія Гонгадзе. Сьогодні вночі було затримано кількох осіб, які підозрюються в скоєнні цього важкого злочину. Президент України сьогодні не зупинявся на тих деталях, які доповіли йому керівники силових структур, щодо останніх годин, останніх хвилин життя нашого колеги, але з тих фраз, які президент озвучив на прес-конференції, стало зрозуміло, що останні години життя Георгія були дуже страшними. Президент сказав, що то була страшна смерть».
Президент України наголосив, що на його думку, причина номер один чому ця справа стільки років не була розкрита, це те, що попередня влада не мала політичної волі до розкриття справи Гонгадзе. Окрім того, як зазначила пані Геращенко:
«Був не тільки дефіцит бажання знайти виконавцівта замовників вбивства, але попередня влада була «дахом» для вбивць. І президент України не виключає, хоча, безумовно, цю інформацію треба перевірити, що і зняття генерального прокурора пана Піскуна під час його першої каденції на посаді генпрокурора було пов»язане саме з тим, що він наблизився і його слідча бригада наблизилася до розкриття справи Гонгадзе».
Схоже припущення висловив, коментуючи останні події в Україні, німецький політолог Райнер Лінднер:
«Ми могли спостерігати, що розслідування «справи Гонгадзе» – це не подія останніх місяців. Починаючи з подій 2000 року робилися неодноразові спроби неурядових організацій зробити свій внесок у з»ясування обставин справи. Те, що розслідування пішло значно скоріше після обрання президентом Ющенка, вказує на те, що державному апарату було багато що відомо й раніше, шо керівництво держави було до цього причетним».
Пан Лінднер назвав «справу Гонгадзе» символом зростання державної влади з кримінальними колами під час так званої «ери Кучми»:
«Розслідування цієї знакової справи стало пріоритетним завданням Ющенка, як лише він став президентом. Виступаючи перед європейськими аудиторіями він не раз заявляв про свою рішучість якнайшвидше з»ясувати всі обставини цієї справи. Водночас, розслідування цієї справи вимагала й українська громадськійсть. Відповідні вимоги звучали від друзів Гонгадзе, його матері, жінки».
Тим часом як в Україні, так і за її межами очікують, що й інші резонансі справи, які потрапили під килим у час правління Леоніда Кучми, тепер отримають шанс бути доведеними до кінця. Райнер Лінднер щодо цього зазначив:
«Треба на це сподіватися. Зараз стоїть питання про визначення автентичності плівок Мельниченка. Якщо на світ з»являться й інші справи, які вказуватимуть, що не лише МВС, але й президентська адміністрація була причетна до кримінальних справ, то це може викликати паніку серед людей, котрі належали до керівництва країни. Багато з них спробує полишити країну, аби уникнути кримінального переслідування. Але вже розкриття справи «Гонгадзе» є оптимістичним сигналом, що в країні дійсно відбуваються зміни в середовищі політичного істеблішменту».
А щодо затриманих у «справі Гогадзе», то відомо лише, що серед них є один генерал і два полковники міліції. Їхні імена поки що не розголошуються.
Юрій Залізняк, Любомир Петренко