Суд став на захист свободи преси

У вівторок Федеральний конституційний суд Німеччини визнав такими, що суперечать Основному закону, обшуки, проведені восени 2005 року в німецькому політичному часописі Cicero. Розслідування прокуратури, яка намагалася встановити, через кого до видання потрапила процитована ним секретна доповідь державних органів, зупинено.

Майже два роки тому, у квітні 2005-го, журнал Cicero вмістив статтю про терориста Абу Муссада аль-Заркаві. Її автор використав у своєму матеріалі уривки з доповіді німецької Федеральної служби кримінальної поліції. Свого інформанта, як прийнято у таких випадках, журналіст не назвав. Довідатися, через кого таємна інформація просочилася до преси, намагалася з подання кримінальної поліції прокуратура міста Потсдама. Для цього у вересні 2005 року її слідчі провели обшуки в редакції Cicero, а також у будинку автора статті. Вони вилучили деякі документи й зробили копії комп’ютерних плат. Такі дії не відповідають Конституції, заявив головний редактор часопису Вольфрам Ваймер, і оскаржив дії прокуратури в суді. І от у вівторок президент німецького Конституційний суду Ганс-Юрґен Папір оголосив, що ці дії справді суперечать Основному закону, який гарантує в Німеччині свободу слова:

„Обшуки в приміщенні друкованого видання порушують свободу преси, бо вони заважають редакційній роботі, і можуть залякувати працівників. Крім того, можуть бути залякані й потенційні інформанти, які не надаватимуть ЗМІ інформацію через побоювання, що немає можливості гарантувати їхню анонімність”.

Оголосивши таке обґрунтування, президент Конституційного суду заявив також, що всі дії прокуратури щодо часопису Cicero негайно припиняються. Обшуки в редакціях засобів масової інформації і в приватних помешканнях їхніх співробітників, а також вилучення будь-яких матеріалів дозволяються лише в тому випадку, якщо є підозра, що самі журналісти вчинили протиправні дії, наголосив Ганс-Юрґен Папір:

„Такі обшуки не можуть проводитися у тих випадках, якщо є якісь підозри щодо інформантів. За таких обставин порушуються норми захисту інформантів, які також підпадають під поняття свобода преси”.

Отже, за рішенням суду, жоден прокурор не має права порушувати розслідування стосовно журналіста, який оприлюднив у своєму матеріалі таємну інформацію з офіційних джерел.

Схвальні реакції і вимоги до подальших дій

Вольфрам Ваймер, головний редактор журналу Cicero, привітав рішення Конституційного суду:

„Воно, на мою думку, слугує політичній культурі, захищає інформантів і журналістів, які проводять власні розслідування. Воно також сприяє тому, що наша робота стане ще більш захищеною законом, і це головне”.

Перемогою на користь свободи преси в Німеччині назвала рішення Конституційного суду в справі часопису Cicero Німецька спілка журналістів, одне з найбільших профспілкових журналістських об’єднань Німеччини. Водночас її представники вимагають від влади подальших дієвих кроків для того, щоб захистити журналістів від обвинувачень у сприянні розголошенню таємниці, якщо вони оприлюднюють секретні матеріали інформантів з офіційних джерел.

Реагуючи на такі вимоги, а також на рішення Конституційного суду, статс-секретар міністерства юстиції Німеччини Лутці Дівелль запевнив:

„З боку федерального уряду ми ще далі закріпимо це рішення суду. Ми маємо намір гармонізувати нинішнє процесуальне законодавство з тими позиціями, які виклав у цій справі Конституційний суд. Це зокрема означатиме ще більше гарантій для захисту журналістів і свободи преси”.

Подальших кроків уряду для ще кращого захисту свободи преси в Німеччині вимагає також і журналістська правозахисна організація „Репортери без кордонів”. Привітавши рішення Конституційного суду, її представники наголосили, що треба досягти ще й виключного захисту телефонного права журналістів, який вже існує в Німеччині для адвокатів і священиків.

Очікується, що ще одним наслідком рішення Конституційного суду в справі часопису Cicero має стати зупинення розслідувань прокуратури стосовно журналістів видань Stern i Financial Times Deutschland. Вони були порушені за схожих підстав, як і у випадку Cicero. Тепер для продовження цих розслідувань бракує правових підстав.