Омріяний трильйон ЄС

Представники урядів Європейського Союзу та Європарламенту вже багато місяців сперечаються про бюджет. Не встиг представник Єврокомісії у ніч на четвер, 20 червня оголосити про досягнення компромісу, як в Європарламенті негайно спростували цю інформацію. За попередньою домовленістю, максимальний розмір видатків ЄС у період з 2014 до 2020 року може становити 997 мільярдів євро. Найбільша стаття видатків – 325 мільярдів – це наповнення структурних фондів на користь бідніших регіонів. Видатки на підтримку та розвиток агропромислового сектора становитимуть 278 мільярдів євро.

Непоступливі депутати

Суперечка про європейський бюджет на наступну шестирічку в Брюсселі почалася декілька місяців тому з принципового питання - якою буде сума видатків. Глави держав та урядів хотіли виділяти Європейському Союзу суттєво менше грошей, ніж вимагали Єврокомісія і Європарламент. Коли вже було досягнуто принципової згоди щодо того, що видатки ЄС будуть обмежені трильйоном євро, почалися сварки через нюанси. Євродепутати вимагають внесення змін до бюджетної політики ЄС. Зокрема, парламентарі хочуть, аби невикористані з якихось причин кошти з бюджету ЄС не поверталися країнам спільноти, а переносилися на наступний бюджетний період.

Євродепутати уперше відіграють вирішальну роль в бюджетній драмі. До реформи Євросоюзу, запровадженої Лісабонською угодою, голови держав та урядів узгоджували обсяги видатків спільноти виключно поміж собою. Однак і тепер парламент не готує власного проекту бюджету, а лише може прийняти або відхилити пропозицію голів держав та урядів. Тому на суму та розподіл витрат у нього обмежений вплив.

Дотації фермерам та бідним регіонам

Спільний бюджет ЄС, звідки надходять дотації сільському господарству та риболовству (39 відсотків), а також підтримка недостатньо розвинених регіонів Євросоюзу (46 відсотків), має деякі відмінності від державних бюджетів. Він наповнюється не за рахунок податків. Його утворюють митні збори та насамперед внески 27 країн спільноти. У єврокомісара з питань бюджету Януша Левандовського, на відміну від державних міністрів фінансів, взагалі немає можливості "жити у борг" за рахунок дефіциту бюджету. За винятком шести відсотків, якими фінансуються видатки на адміністрування Євросоюзу, всі решта виділених грошей повертаються країнам-членам у вигляді тих чи інших проектів розвитку.

Найбільший внесок сплачує Німеччина. У 2012 році вона виділила 9 мільярдів євро. Найбільшим реципієнтом є Польща, якій надійшло близько 11 мільярдів. У перерахунку на душу населення найбільше "діляться" із сусідами жителі Данії – кожен датчанин дає бюджету ЄС 150 євро на рік. А найбільші "споживачі" - угорці, на кожного з яких щорічно припадає 442 євро із загальноєвропейського кошика. Рятувальні фонди на недопущення банкрутства Греції, Кіпру, Португалії, Ірландії та Іспанії – це окремі асигнування країн-членів, що виходять за межі бюджету ЄС.

Донори хочуть заощаджувати

Під тиском Британії та Німеччини на саміті у лютому 2013 року європейське керівництво ухвалило "ощадливий" бюджет із максимальною планкою витрат на рівні 908 мільярдів. Це менше, ніж було витрачено у минулі шість років із 2007 по 2013-й – 925 мільярдів. Інфляція та інші технічні чинники переконують експертів, що у наступні роки видатки будуть лише ще більшими. В результаті кількамісячних переговорів єврокомісії вдалося переконати держави у необхідності соліднішого розміру бюджету ЄС, попри єврокризу та політику заощадження.

Останнім бар’єром у бюджетній історії залишається рішення Європарламенту. Хоча його президія начебто погодила "неощадливий" проект кошторису, ще має проголосувати депутатський корпус. Впевненості у позитивному голосуванні наразі немає.