СУСН: „Ми молоді, ми з України”
2 липня 2005 р.
„Я приїхала сюди трохи попрактикувати мову, прийшла до української громади і відчула, як я не можу за кордоном без України. Переживаючи різні життєві ситуації, я бачила, що Україну як самостійну європейську державу ще не знають. Молодечого життя не було, і все йшло до того, щоб створювати щось своє, студентське, молодече. Після того як я побачила скільки у Німеччині студентів з України, зрозуміла, що треба гуртувати для того, щоб досягнути наші цілі, щоб з нами рахувались”.
Так розповідає про відродження Союзу українських студентів у Німеччині Леся Шрамко, студентка факультету соціології Мюнхенського університету і голова оновленого СУСНу. Організація була заснована ще 1951 року в столиці Баварії Мюнхені, який традиційно був центром української діаспори в Німеччині. Але в останні кілька років об”єднання фактично перестало існувати, аж поки в червні 2004-го група студентів вирішила надихнути в СУСН друге життя.
Відтоді минув рік. 25 червня в Мюнхені відбувся 31-й з”їзд оновленого студентського союзу. Леся Шрамко про перші кроки організації:
„Ми почали все робити, ні від чого не відмовлялися. Ми розповідали, що ми молоді, ми з України, ми хочемо брати участь в акціях вузів”.
За рік число членів СУСНу зросло в шість разів з 18 до понад 120. На перший погляд, це великий крок уперед. Але якщо враховувати, що в Німеччині навчаються близько п”яти тисяч українських студентів, організація іще має поле для розширення. Розповідає Олег Коцюба, заступник голови Союзу українських студентів у Німеччині:
„На жаль, гуртуються лише україномовні студенти, шкода, що мало російськомовних. Ситуація виглядає краще у Гамбурзі та Берліні. Ми говоримо про патріотизм, а не націоналізм. Ми орієнтуємось на українську самобутність, ідентифікуємось із державою, в якій ми народились.”
Що це означає для самих студентів розповідає Микола Габорій з Пасау:
„Існування такого органу як СУСН є важливим особливо для тих студентів, які навчаються за кордоном, щоб збиратися українським студентам, щоб не забувати рідну культуру.”
Отже, СУСН допомагає молодим українцям залишатися українцями на чужині – разом поїсти вареників, разом послухати українську музику, або просто поспілкуватися рідною мовою. Але не тільки. Студентське об”єднання – це не в останю чергу обмін практичною інформацією. Наприклад, у яких німецьких вузах краще вчити той чи інший фах, де взяти гроші на навчання, або – де купити дешеві квитки в Україну.
Але амбіції СУСНу ідуть іще далі. Основною метою союз вважає „представлення інтересів українських студентів у Німеччині перед німецькими та європейськими... інстанціями”. Шлях до цього веде через конференції, семінари та виставки, каже Олег Коцюба:
„Наприклад, ми брали участь у Європейському Дні мов, коли ми представляли зі свого боку Україну, а інші організації представляли інші країни. Крім того готується проект, який називається ЮНП ВІЛІДЖ, де також будуть представлені різні нації. Є також двосторонні проекти. Наприклад, запланований проект МІСТ. Ідея полягає в тому, що українські студенти запрошують німецьких студентів в Україну, для того, щоб пізнати Україну, побачити Україну не як турист, а пожити в сім”ї і користуватись послугами українського студента як провідника.”
Планів на майбутнє в Союзу українських студентів у Німеччині не бракує. Бракує іншого – грошей. СУСН тримається переважно на ентузіазмі його засновників та мінімальних пожертвах. Ні Україна, ні Німеччина союз поки не підтримують. Тому українці розраховують на допомогу німецьких студентських організацій, у яких більше можливостей, у тому числі й фінансових. На перспективу СУСН також сподівається на підтримку державних структур та студентських організацій в Україні.