США хоче розпочати війну ще й в Ірані?

Щоденні німецькі видання коментують інформацію про можливу воєнну операцію Сполучених Штатів Америки проти Ірану та спростування її офіційним Вашингтоном. Так НОЙЄ ПРЕССЕ з Ганновера пише:

На помилках вчаться, сказано в приказці. Американського уряду це, здається, не стосується. Він може зробити одну й ту ж помилку кілька разів. Не так давно президент США Джордж Буш змушений був перед світовою громадськістю визнати, що в Іраку не було зброї масового знищення і що вся інформація спецслужб щодо цього була просто сфальшованою – і от він знову, очевидно, планує на той самий копил початок нової війни.

НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ звертає увагу на причини недовір”я до американських спростувань:

Звідки береться ажіотаж навколо не надто категорично спростованої Вашингтоном історії про те, що розвідувальні групи американських збройних сил уже проводять таємні операції в Ірані? Вона походить від того, що уряд Буша вже кілька разів демонстрував свою ідеологічну фіксацію, схильність до воєнних авантюр і несумірну реакцію. Навіть з точки зору союзника Сполучених Штатів це вражаючий висновок. Але немає жодних підстав говорити, що Америка стоїть перед великою війною. Майже всі бойові частини американської піхоти зв”язані в Іраку, резерв і національна гвардія підійшли до межі своїх можливостей. Ніщо не вказує на те, що за президентства Джорджа Буша тут щось зміниться. Окрім усього цього, окупація Іраку вже обійшлася американському платнику податків – у перерахунку - у 153 мільярди євро.

Тему продовжує БАДІШЕ ЦАЙТУНГ з Фрайбурґа:

Воєнна конфронтація з Іраном, так бачить проблему і Вашингтон, мала б непердбачувані наслідки для всього регіону. Перш за все, буде ще важче стабілізувати Ірак і здобути довір”я в арабському світі. І тим не менше, було б помилкою вважати інформацію про підготовку нападу лише намаганням чинити тиск на Іран. Невелика воєнна операція з повітря здається декому в американському уряді реальною можливістю.

Однією з тем, які активно обговорюються німецькою пресою, є ширше використання генетичного коду людини для пошуку злочинців. Дискусія розгорілася після того, як вдалося, проаналізувавши дані аналізів ДНК з поліцейських архівів, буквально за лічені години знайти вбивцю мюнхенського модельєра Рудольфа Мосгаммера. Газета МЮНХНЕР МЕРКУР рішуче підтримує застосування таких методів розслідування:

Немає сумніву: генетичний код є вирішальним доказом у криміналістиці 21-го століття. Той, хто хоче від нього відмовитися, повинен мати для цього вагомі причини – вагоміші, ніж непевна підозра, що держава захоче зробити аналіз ДНК у всього населення. Цього не хоче ніхто, навіть поліція. Міністр внутрішніх справ Баварії Ґюнтер Бекштайн має рацію: якщо злочинці повинні залишати в поліцейських архівах фотографію і відбитки пальців, то генетичний код має до них долучитися. Ні в чому непоміченим громадянам це нічим не загрожує. Цього повинні боятися лише потенційні злочинці, щоб не зважитися на черговий злочин. Ми поважаємо турботу фахівців з охорони приватних даних, але громадяни мають право на те, щоб їх захищали від злочинців найсучаснішими методами. Той, хто від незнання чи свідомо послаблює державу, захищає не тих, кого треба, а злочинців.

На боці мюнхенської газети стоїть і інше видання – НОРДКУРІР з Нойбранденбурґа:

Ще однією проблемою є припис знищувати архівні дані через певний час. Цю практику треба відмінити. У справі Мосгаммера минуло б ще небагато часу, дані про злочинця були б знищені і вбивця, можливо, ніколи не був би спійманий. Тому юридичні рамки мають бути змінені таким чином, щоб поліція змогла використовувати аналіз ДНК як ефективний інструмент. Це означає, що той, хто вступає у конфлікт із законом, повинен буде здати аналіз слини і жити з думкою про те, що його генетичний код зберігається у поліції.

Погоджуючись із позитивними сторонами використання аналізу ДНК, газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН усе ж висловлює застереження:

Заманливе уявлення: через те, що генетичний код впродовж годин привів поліцію до вбивці Мосгаммера, можна розширити використання цього кримінологічного методу. Так аргументує поліція, так аргументує міністр внутрішніх справ Баварії Ґюнтер Бекштайн... Нам знову треба вибирати між двома високими цінностями: безпекою і свободою. Розширення використання аналізу ДНК йде в напрямку безпеки. Але якою ціною? З більшою кількістю даних, ширшим використанням телекамер можна, без сумніву, ефективніше боротися із злочинністю. Але як тоді виглядатиме вільна правова держава?

Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко