"Тактичний відступ Кучми"

"Тактичний відступ Кучми" - такий заголовок дала своїй статті про нинішню політичну ситуацію в Україні швейцарська газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ:

b Після потужних протестів української опозиції та Ради Європи президент України Леонід Кучма почав тактичний відступ і віддалився від своїх намірів передати майбутні повноваження на обрання глави держави парламенту. Радикальну частину української опозиції такі зміни не заспокоїли. (...) Той факт, що соціалісти на чолі з Олександром Морозом, які вважали себе до останнього часу частиною опозиції, проголосували за таку зміну в президентському проекті конституційної реформи, обурило решту опозиціонерів. Вони повністю відхиляють законопроект про зміни до Конституції та вважають проведене за нього голосування 24 грудня нелегітимним, -

пише газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ і наводить вислів представника опозиційного Блоку Юлії Тимошенко про те, що останні поступки президента є нічим іншим, як живцем для опозиції. Далі швейцарське видання зауважує:

Насправді добре прорахованою поступкою хитрому Кучмі вдалося досягти двох успіхів, які не варто недооцінювати. Оскільки парламент вдруге проголосував за його пропозицію, то решта складових конституційної реформи, як то перенесення частини президентських повноважень уряду, здаються ще більш легітимними. А опозиція, яку об"єднує лише протистояння Кучмі, знову виглядає розколотою і ослабленою. Глава ж держави, очевидно, зрозумів, наскільки непросто буде просунути зміни проти волі опозиції та західних європейців, а тому вирішив позбутися баласту, аби врятувати важливіше, -

зазначає газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ і веде далі:

Залишається питання, чи зможе Кучма проштовхнути решту конституційних змін, як заплановано, ще до президентських виборів у жовтні. Якщо йому це вдасться, то наступний президент хоча й обиратиметься народом, але матиме набагато меншу владу, ніж донині. Це ж лише на руку Кучмі, який має рахуватися з тим, що його замінить на посаді президента один з популярних противників - багато хто робить ставку на Ющенка, - підсумовує газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ.

Про пошуки наступника Леоніда Кучми на посаді президента України пише німецька газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Стаття у виданні має назву "Кучма відмовляється таки від третього терміну", а в підзаголовку зазначається, що "український президент говорить про прем"єра Януковича як свого наступника":

За словами Кучми, найкращі шанси перемогти на виборах у жовтні має нинішній глава уряду Віктор Янукович, бо посада прем"єр-міністра "за українських умов є найкращим стартовим майданчиком" для виборів. (...) Натомість якщо звернути увагу на опитування громадської думки, то найкращі перспективи має колишній прем"єр-міністр Віктор Ющенко. У випадку своєї перемоги він обіцяє спрямувати курс країни на Захід і почати рішучу боротьбу з корупцією. Крім цього, Ющенко обіцяє гарантувати в Україні свободу преси. За правління Кучми українське телебачення стало переважно уніфікованим, і влада все одно намагається чинити тиск на нього. (...) Контрольовані Адміністрацією президента телевізійні канали вже здавна різко атакують опозиціонера Ющенка, - пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

До іншої теми. НОЙЄ РУР/НОЙЄ РЕЙН-ЦАЙТУНГ пише про призначення у Великобританії перевірки інформації про іракську зброю:

Спочатку Буш, а тепер Блер. Навіть після війни в Іраку зберігається така рангова послідовність. Обидва хочуть тепер доручити комісіям перевірити секретні служби. Політика всюди функціонує подібним чином. Так виграють час. Де тільки можливо, помилки в інформації трактують у такий спосіб, щоб ухилитися від особистої відповідальності. В результаті винні всі й ніхто. Але війна в Іраку не була непорозумінням. Там були не просто помилки, а викривлення. Вести війну без мандату, який відповідав би міжнародному праву, означає застосовувати примітивне право сили, - зазначає НОЙЄ РУР/НОЙЄ РЕЙН-ЦАЙТУНГ.

Газета ФРАЙЄ ПРЕССЕ пише про наслідки війни в Іраку:

Тільки що ніби з"явилося враження, що США своєю збройною інтервенцією до Іраку вплинули на інших диктаторів. Без сумніву, не треба недооцінювати політичний тиск, який виник після війни. Але виправдовувати і вибілювати цим удар по Багдаду було б фатально. Бо тоді будь-хто з прихильників бомб і ракет мав би вагомі аргументи для застосування військової сили. Але політика - річ непроста й базується на відповідальності. За допомогою переговорів - нехай важких і повільних - можна багато чого досягнути. В історії є для цього достатньо прикладів, - стверджує ФРАЙЄ ПРЕССЕ.

Огляд преси підготували Леся Юрченко та Маріанна Кавка