Терор повернувся в Туреччину

Як вплинуть події у Стамбулі на відносини Туреччини та Європи, чи дочекається Сербія нарешті демократичнообраного президента і за що отримала медаль Анна Політковська, російська журналістка з Чечні - про це у нашому огляді німецької преси. Спочатку до подій у Стамбулі. Газета ВЕЛЬТ пише: Стамбул став черговою ареною ідеологічної війни між наступниками Усами Бін Ладена, з одного боку, та тими, що не хочуть здаватися без боротьби - з іншого. Дляфанатиків Туреччина є країною-зрадницею, до речі, так само як Єгипет, Мароко чи Йорданія, а турецькі лідери - єретики. Анкара прагне до Європи, разом з тим вона має тісні зв'язки з Ізраїлем, і тут традиційно віками співіснували євреї та мусульмани. Цьому кинули виклик стамбульські терористи: "Туреччина належить нам". Той, хто як ізраїльський міністр зовнішніх справ Шалом приписує співвідповідальність за напади в Стамбулі "зростаючим антиізраїліським настроям" у Європі, скеровує свій гнів не лише у неправильному напрямі, алей недооцінює також серйозність ситуації. Бо зрештою релігійним фанатикам йдеться не про що інше, як про глобальну війну проти всіх і всього, - застерігає газета ВЕЛЬТ. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ розмірковує, чому саме Туреччина стала об'єктом чергового нападу терористів: До останнього часу Туреччина почувалася досить безпечно щодо ймовірності терористичного насильства. Свогочасу Туреччина відмовилася підтримати війну Сполучених Штатів проти Іраку, з чого зробила оманливий висновок про начебто гарантовану безпеку. Повернення терору сильно вразило Туреччину. Тим більше, що злочинці вдарили не по віддалених південних курдських землях, ав саме європейське серце країни. Водночас події у Стамбулі засвідчили, що Туреччина, власне, є чудовим образом ворога для ісламістських екстремістів. Незважаючи на відмову США підтримати війну в Іраку, арабські сусіди Туреччини все ще сприймають її як досить дружньо налаштовану до Америки. Крім того, Анкара чи не єдина країна регіону, яка підтримує традиційно тісні політичні та військові зв'язки з Ізраїлем, - пише газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Газета ШТУТТҐАРТЕР НАХРІХТЕН розглядає теракти у Стамбулі з міжнародної точки зору: У Стамбулі, в цьому відкритому світові місті між Європою та Азією, терористи зачепили базові цінності усіх цивілізованих країн: терпимість та згуртованість людей різних регіонів. Ось чому для Заходу так важливо,щоб Туреччина поборола настрої нетерпимості проти терористів, які розвинулися після нападів у Стамбулі, іщоб зробила вона це правовими засобами. Тоді вона може розраховувати на допомогу Європи. Ця допомога можепроявлятися як у символічних жестах, як, наприклад, присутність найвищого європейського естеблішменту на траурній церемонії за загиблими у Стамбулі, так і в практичних кроках, як покращення співпраці європейських та турецьких служб безпеки, - вважає газета ШТУТТҐАРТЕР НАХРІХТЕН. До інших тем. "Чи Сербія - безнадійний випадок?", - запитує НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ, звертаючись до ситуації навколо виборів у й цій країні: Після третіх з вересня 2002 року виборів ця найважливіша балканська країна все ще не має президента. Участь Сербії у міжнародному житті стає дедалі незначнішою, адже країну нема кому представляти. Однак, робити з цього висновок, що серби ще недостатньо зрілі для демократії, було б несправедливо. Комунізм, війна, ізоляція призвели до кризи, вивести з якої падіння президента Слободана Мілошевича саме по собі не могло. Просто зараз розклад сил на сербській політичній арені виглядає таким чином, що багато сербів впали, так би мовити, у політичну летаргію. А це означає, що плекатиособливі надії на покращення ситуації у країні поки що зарано, - робить висновок газета НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ. І на завершення - цитата з газети ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ. Видання пише про нагородження російської журналістки Анни Політковської медаллю Кестена за свої репортажі про події в Чечні: Чечня - маленький вимордований регіон на півночі Кавказу. Хто називає усе своїми іменами, одразу ж зараховується до порушників спокою. Чи то йдеться про закритість "антитерористичного альянсу", чи то про підтримку московського президента. Анна Політковська, власне, хоче бути таким порушником спокою. Вона не Касандра, яка похмуро віщує. Вона описує те, що бачить. Власне, до Чечні як ні до чого іншого підходить вислів, знаю лише те, що бачу. Адже майже всі російські мас-медіа контролює влада. Вони вводять в оману населення, вони вчаться задовольнятися офіційною інформацією, в якій розмивається суспільний дискурс, в них побутують апатія та байдужість. Завершальним інструментом "керівної демократії" Путіна стали міжрегіональні телеканали. Вони все ще на кілька градусів відхиляються від "бажаної" лінії. Але такі критичні дискусії, як були, скажімо, навколо катастрофи "Курська" чи після трагедії в оперному театрі, нині на російському телебаченнінавряд чи можна буде побачити, - пише газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ. Ви слухали огляд німецької преси. Його підготувала Христина Ніколайчук.