Нове – забуте старе?

Італія залишається однією з дуже небагатьох країн ЄС, де журналісти можуть потрапити за ґрати за наклеп, тобто поширення неправдивих даних, яка принижує честь та гідність особи. Неочікувано для багатьох, у Сенаті шляхом таємного голосування 13 листопада пройшла поправка до закону, яка передбачає збереження можливості відправити за ґрати журналіста через наклеп.

Ухвалення такої поправки, як і очікувалося, викликало резонанс у суспільстві. Слід зазначити, що Сенат ухвалив поправку незважаючи на те, що уряд
Маріо Монті виклав свою негативну оцінку щодо цієї норми. Політиків-противників поправки обурило, зокрема, те, що таку важливу річ було проведено саме таємним голосуванням.

Можливість ув’язнення для журналістів та відповідальних редакторів за наклеп передбачає італійський закон ще від 1948 року. З того часу до нього внесли велику кількість поправок. Остання мала скасувати можливість саджати журналістів за ґрати, зберігаючи суворі вимоги щодо публікації та високі штрафи (до 50 тисяч євро). Однак Сенат проголосував за формулу "штраф або тюрма".

"Врятуй-Саллусті"

Як це зазвичай буває, закон про дифамацію став предметом жвавого обговорення через конкретну справу, а саме – "справу Саллусті". Алессандро Саллусті був керівником міланської газети "Il Giornale", що входить до медійної групи Сильвіо Берлусконі. 2007 року видання опублікувало статтю під псевдонімом "Дрейфус", присвячену одному складному юридичному випадку. У Турині розглядалася справа про можливість переривання вагітності 14-річної дівчини з Перу, яку вдочерили італійські батьки.

Як свідчить рішення суду, при його винесенні суддя спирався на бажання самої дівчини. У ньому говориться, зокрема, що суддя вислухав дівчину, яка висловила тверде бажання перервати вагітність і що "немає підстав вважати, що на її рішення могли вплинути її довірені особи (матір та неповнолітній наречений дівчини)". Отже, суддя Джузеппе Кочилово дозволив аборт.

У статті ж за підписом "Дрейфус" стверджувалося, що дівчина "вже почувалася матір'ю", "була готова надягати шкарпеточки та годувати груддю", але "суддя та батьки її примусили до аборту". Крім того, автор дискусійної статті писав: "Якби була смертна кара і якби її можна було застосувати за якоїсь обставини, то це був би той самий випадок. Для батьків, для гінеколога та для судді."

Отже, на видання було подано до суду за образу репутації судді Кочилово. Суди перших інстанцій задовольнили запит і визнали Алессандро Саллусті - як відповідального редактора - винним у наклепі. У вересні цього року вирок підтвердив і Касаційний суд, рішення якого оскарженню не підлягає. КС постановив стосовно Саллусті 14 місяців ув’язнення, кількатисячний штраф та сплату судових коштів. Саллусті залишається поки на свободі.

Саме через це поправку до закону про наклеп прозвали "врятуй-Саллусті". Справа, однак, не у тому, має чи не має конкретний Алессандро Саллусті йти до тюрми, а у тому, яким чином норма впливає на італійський інформаційний простір.

Занепокоєння Брюсселя

Норма, проголосована Сенатом, є "перебільшенням", зазначив в інтерв’ю DW президент італійської секції Асоціації Європейських журналістів Кармело Оккіно. "Журналіст мусить відповідати за поширені неправдиві відомості – і це є правильним та безсумнівним. Для цього є норми про спростування та штрафи, а норма про ув'язнення є надмірною, - вважає він,– і негативно впливає на рівень свобод слова у країні. Італія є демократичною країною, але має певну кількість проблем зі свободою слова. Норма ж про ув'язнення обтяжує ситуацію, насамперед тим, що є ризик появи надмірної самоцензури – тобто коли журналісти, знаючи про таку норму у кодексі, просто бояться висловлюватися."

Італія є не єдиною країною в Європі з такою нормою у законодавстві, додав Кармело Оккіно, але це швидше виняток у наші часи, зазначає громадський діяч. Власне, тому після таємного голосування у Сенаті Брюссель висловив своє занепокоєння.

Наразі розвиток подій довкола дискусійного проекту є таким: закон повернули до спеціальної комісії для внесення змін. Комісія розглядає можливість внесення поправки у такому вигляді: якщо відповідальний редактор не є одночасно автором статті, то у разі наклепу він має бути покараний тільки штрафами, а не йти до тюрми. Зважуються й інші варіанти поправок, тому, висловлюють надію експерти, є цілком вірогідним, що норма щодо ув’язнення тим чи іншим чином не набере чинності.