Тинітус – музична терапія допомагає

Свист не змовкав і вдень. Позбутися його було неможливо, бо джерело звуку містилося не ззовні, а десь усередині голови. Тинітус – установив діагноз отоларинголог. Хвороба, на яку потерпають майже три мільйони німців. Писк, бриніння, шурхіт – так пацієнти описують звуки, які, раптом виникнувши, починають супроводжувати скрізь і завжди. «Насправді вухо цих шумів не чує, - каже професор музичної терапії Фолькер Болі. – Їх симулює мозок, точніше, та його ділянка, де оброблюються звукові сигнали»:

«Це означає, що активуються мозкові клітини, які відповідають за певні звукові частоти. Але ця активність аномальна, бо відсутній зовнішній подразник. Тобто, нервові сигнали надходять не з вуха. Людина чує звук, якого фізично не існує.»

Причини виникнення тинітусу до кінця невідомі. Він може з’явитися як після запалення середнього вуха, так і через уживання антибіотиків або стрімке падіння кров’яного тиску, через брак заліза в організмі або внаслідок стресу. Особливо тяжко доводиться хворим у перші місяці чи навіть роки, коли вся увага концентрується на нав’язливих тонах, які не стихають ані вдень, ані вночі. Пацієнти скаржаться на нервові розлади, безсоння, депресії. Часто їм не залишається нічого іншого, як просто звикнути до звукової «каші» в голові, адже тинітус, особливо нервового походження, дуже погано піддається лікуванню. У Центрі музичної терапії в німецькому місті Гайдельберзі вирішили боротися з виснажливими шумами по-своєму. «Спочатку ми визначаємо частоту сигналу, що його чує хворий, - розповідає Фолькер Болі. – Потім підбираємо музичний твір, на який цей тон можна накласти. А пацієнтові треба просто надягнути навушники та слухати»:

«За таких умов мозок змушений розрізняти звукову частоту, що він її симулює, від реальної, яка домішана до музики. Таке тренування допомагає, так би мовити, заспокоїти клітини, які надсилали фіктивні сигнали. З іншого боку, коли пацієнт прослуховує музичний твір, він сприймає шум у вухах не як заваду, а як частину єдиного гармонійного цілого. Це теж сприяє тому, що мозок зрештою переналаштовується на звичайний режим роботи.»

Новий метод гайдельберзьких науковців діє іноді несподівано швидко. У деяких випадках було достатньо вісьмох годин музичної терапії, аби настирливі звуки зникли. Щоправда, досліди показали також, що при певних різновидах тинітусу лікування музикою не дає жодного полегшення. Учителеві Раймонду Хольвеґу пощастило. Свист у його голові змовк. Хочеться сподіватися, що назавжди.

За матеріалами німецької преси