Туреччина: між військовим путчем та ісламізацією

У Стамбулі та Анкарі на вулиці виходять сотні тисяч людей, які протестують проти балотування на президентську посаду нинішнього міністра закордонних справ Абдулли Ґюля. Свідомий мусульманин, як сам себе називає Ґюль, є представником ісламсько-констервативної партії „За справедливість і розвиток” (АКП), що має більшість голосів у турецькому парламенті. Саме парламент обирає главу держави. Перший тур голосування відбувся у п’ятницю – тоді Ґюлю забракло лише десяти голосів, аби набрати необхідну більшість у дві третини від депутатського корпусу. Невдовзі армійські генерали виступили із прямою погрозою на адресу консерваторів: якщо Абдула Ґюль стане президентом, „армія твердо продемонструє свою позицію”. Якою є ця позиція, армійське керівництво вже не раз давало зрозуміти. Напередодні виборів глава Генерального штабу Ясар Бююканіт наголошував:

„Як громадянин цієї країни і як турецький військовий я сподіваюся, що президентом стане особа, яка не на словах, а на ділі поважає засади нашої республіки”.

Засадами республіки, створеної декілька десятиліть тому Ататюрком є, насамперед, суворе розмежування релігії і державної влади. У Туреччині гарантом секулярності влади традиційно вважає себе саме армійське керівництво. За останні десятиліття країна вже тричі переживала військові путчі. Востаннє – десять років тому. Тоді військові силою змусили залишити свою посаду представника консервативних мусульман прем’єр-міністра Нечметіна Ербакана. Саме така ситуація, очевидно, назріває і нині. Це відчувають і в суспільстві. Адже якщо спочатку головним гаслом вуличних акцій протесту було „Проти релігійної держави”, то під час останньої масової демонстрації у Стамбулі протестували вже „Проти шаріату і проти державного заколоту”. Нинішнє політичне протистояння поглиблює розкол у турецькому суспільстві, яке розділене на прихильників консервативних ісламських сил та тих, хто виступає проти домінування канонів ісламу у громадському і політичному житті. Такої думки, зокрема, дотримується німецький дослідник Ганс-Петер Раддатс:

„Ці масові демонстрації свідчать про те, що розбіжності у середині суспільства поглиблюються. Крім того, стає дедалі більш очевидним, що АКП – це не та партія, які здійснюватиме реформи, на що сподівається Європейський союз. Навпаки – консерватори намагаються поступово нівелювати демократичні досягнення останніх десятиліть. Європейці мають допомогти туркам продовжити процес демократизації, розмежування мечеті і держави, процес реформ на шляху до ЄС”.

Турецьким політикам буде дуже непросто уникнути ескалації суспільного протистояння і зберегти обличчя перед європейською спільнотою. З одного боку, в Європі насторожено спостерігають за посиленням позицій ісламських консерваторів. З іншого – саме ці політичні сили на демократичних виборах отримали більшість у парламенті. Тому погрози з боку військових європейські партнери сприймають із ще більшим занепокоєнням. Рада Європи і Європейська комісія закликали військове керівництво Туреччини не втручатися у політику. Уряд Німеччини, яка нині головує в Євросоюзі, вимагає розв’язання суперечки на підставі демократичних і конституційних норм. Від Конституційного суду Туреччини днями очікують рішення щодо законності балотування Абдулли Ґюля на президентську посаду. Але політик не збирається знімати свою кандидатуру:

„Процес триває. Тобто, я не відступлю від своїх намірів. Адже рішення балотуватися на посаду президента не було випадковістю – це результат тривалих консультацій. Ми мусимо дочекатися рішення Конституційного суду. Всі сторони мають продемонструвати стриманість”.

Тим часом лунає і думка про те, що вибори президента необхідно довести до кінця попри протистояння у суспільстві. Зокрема, таку точку зору висловив міністр закордонних справ Франції Філіп Дуст Блазі. Він переконаний, що хто би не став главою держави в Туреччині, а процес демократизації є незворотним. Адже навіть турецькі консерватори підтримують курс на членство в Євросоюзі, а отже і мають визнавати європейські цінності - права жінок, релігійні свободи і свободу думки – зазначає французький політик.