Україна пробуксовує на європейському шляху

Теми сьогоднішнього огляду преси – ситуація в Україні напередодні парламентських виборів та підсумки діяльності „великої коаліції” в Німеччині за перші 100 днів перебування при владі. Спочатку до подій в Україні. Німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung пише:

Десь між газовою кризою початку цього року та парламентськими виборами, які мають відбутися в березні, Україна революційного президента Віктора Ющенка загрузла на своєму шляху на Захід. Старі гасла про відданість поставленій меті стати членом Європейського союзу ще не втратили чинності. Але російсько-українська газова угода з її мільярдними сумами, які через непрозорого імпортера-монополіста „РосУкрЕнерго” скеровуються далі на анонімні адреси тих, хто має від цього зиск, нагадує стиль олігархічної держави і кидає тінь на обіцянки Ющенка про демократію та прозорість. (...) Дозволивши підписати таку непрозору угоду, яка сприяла поширенню найрізноманітніших чуток, президент підірвав довіру до свого європейського курсу, -

наголошує газета Frankfurter Allgemeine Zeitung і звертає увагу на цілу низку нагальних завдань, які досі так і не виконані. При цьому видання аналізує роль українського парламенту:

Процес оновлення судочинної системи переживає стагнацію, а реформи, які мали відкрити країні двері до Світової організації торгівлі, загубилися в лабіринтах законодавчих органів. Він (президент) не винен у примхах парламенту, дебати в якому регулярно пожвавлюються завдяки кулачним боям. Верховна Рада – це пережиток минулого. Її депутати, серед яких чимало вкрай багатих територіальних магнатів раннього періоду української демократії, змінюють фракції в залежності від ситуації на ринку. Вони їздять на лімузинах із затемненими шибками і не полюбляють голосувати за закони, з яких не матимуть жодного зиску. Слід було очікувати, що це зібрання не стане двигуном реформ, -

пише Frankfurter Allgemeine Zeitung. Далі газета звертає увагу на зростання популярності Партії регіонів Віктора Януковича, який після виборів може повернутися до влади в якості коаліційного партнера тієї чи іншої політичної сили:

У випадку „великої коаліції” за участю Януковича європейський курс України навряд чи буде змінено шляхом драматичного розвороту. Незважаючи на те, що в партії Януковича серед його російськомовних прихильників все ще можна зустріти приховану ворожість до Заходу, але могутні спонсори цієї партії вже багато чому навчилися. Вони хоча й надалі зацікавлені в дешевому російському газі, який потрібен їм для застарілих сталеливарних печей та хімічних заводів, але вони також розуміють, що не мають майбутнього без доступу до ринків та технологій Заходу. Тому Янукович вже давно відкрито не виступає проти Європейського союзу та НАТО. (...) Але чого бракуватиме, так це інтеграційної динаміки, за допомогою якої можна було б продемонструвати Європі, що вагається, всі переваги емансипованої, незалежної від Москви України, - читаємо в газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Європейська преса підбиває підсумки перших ста днів перебування на посаді німецького канцлера лідера християнських демократів Анґели Меркель:

Французька газета „Le Figaro“ позитивно пише про зовнішню політику, яку провадить нинішній німецький уряд:

У Брюсселі Меркель віддали належне як політику, який зробив можливим досягнення компромісу щодо бюджету ЄС. У Вашингтоні вона заклала підвалини нових трансатлантичних відносин, які ґрунтуються на взаємній довірі, висловивши водночас критику в зв’язку з утриманням табору для полонених на базі Ґуантанамо. У Кремлі вона порушила тему Чечні, але це їй не завадило наголосити на німецько-російському „стратегічному партнерстві”. (...) Меркель зуміла поєднати дипломатичну спадщину свого ментора Гельмута Коля зі спадщиною свого попередника Ґергарда Шредера. З одного боку йдеться про європейські та атлантичні традиції, з іншого – захист національних інтересів, - наголошує газета „Le Figaro“.

Швейцарська газета Der Bund дещо спокійніше оцінює діяльність нового німецького уряду. При цьому видання звертає увагу на внутрішні проблеми:

Також і через сто днів після приходу до влади Меркель дістає переважно найкращі оцінки. Але такий висновок є оманливим. Команда навколо лідера Християнсько-демократичного союзу все ще виїжджає за рахунок тяжкого 2005-го року: розвал „червоно-зеленого” уряду, параліч унаслідок неоднозначного результату голосування. В порівнянні з невизначеністю, яка тоді панувала, спокійний, солідний уряд, який робить невеликі, але виважені кроки, є справжнім бальзамом для душі, незалежно від того, чи погоджуєшся зі змістом. (...) Проблема полягає в тому, що на довгострокову перспективу цього недостатньо, - вважає газета Der Bund.