У Венеції з’явилось українське внутрішнє море

Цьогорічний Український павільйон створений митцями за підтримки фундації PinchukArtCentre та міністерства культури і туризму України. І ця формула є вдалою, зазначив в інтерв’ю журналістам після інаугурації виставки віце-премєр-міністр України Дмитро Табачник:

„ Я абсолютний прихильник того, щоб об‘єднати ініціативу приватних меценатів, які цінують мистецтво та вкладають в нього гроші, з діяльністю державних структур. Я подивився роботи Михайлова, Браткова, це дійсно інсталяції, які засвідчують, що Україна має право бути в топ-лідерах сучасного мистецтва”.

Свій погляд на українську ідентичність представили вісім митців, які дуже відрізняються між собою. Вони належать до різних поколінь, є більше або менше відомими у світі і, зрештою, мають різне походження. Четверо художників народились в Україні, у той час як інші четверо представляють погляд на Україну ззовні: Марк Тічнер та Сем Тейлор-Вуд пропонують точку зору Великої Британії, Карлос Ролон дивиться очима американця, а Юрген Теллер є представником Німеччини.

Щоправда, ніхто з українських митців не живе в Україні постійно. Знаменитий фотохудожник-харків’янин Борис Михайлов нині живе й працює в Берліні. Для Українського павільйону він підготував свої роботи у стилі критичного реалізму, що іноді переходить у соцреалізм. Ці терміни можна застосовувати до України, вважає він, оскільки, ми ще не переросли радянської ментальності. Земляк Михайлова Сергій Братков мешкає в Москві. Для Бієннале цього року він створив серію портретів антигероїв - дещо брутальні зображення людей-часток суспільства, яке трансформується з пострадянського в капіталістичне.

Леся Заяць є українкою, але виросла й живе в Німеччині. Вона не вперше презентує свої роботи на Венеціанському фестивалі – вісім років тому Леся виступала за Фінляндію. А цього року вона в творчому тандемі з Олександром Гнилицьким для Українського павільйону розробила розширену версію відеоінсталляції „Кімната”. На думку художниці, саме пульсуюча зміна предметів інтер’єру, вікон та пейзажів за ними, характерні для цього твору, відповідає сучасному розвиткові українського мистецтва. Леся Заяць:

„З нашої роботи ясно постає думка: Як тебе не любити, Києве мій. Я переконана, що збереження традицій є дуже важливим, але я не є фаном культури на зразок крашанки-вишиванки-Шевченко. На мою думку це – кліше, це непродуктивно і не завжди відповідає реальності. Наша українська ідентичність є набагато ширшою за ці уявлення, так само як Німеччина не обмежується годинниками з зозулею та народними піснями”.

Відома англійська фотохудожниця Сем Тейлор-Вуд запропонувала глядачам чотири своїх роботи, остання з яких – Той білий очерет - створена за мотивами вірша Уїльяма Вейтса й змушує замислитись над ефемерністю та вразливістю життя. Для митця з Чикаго Карлоса Ролона, що виступає під творчим псевдонімом Дізайн, втіленням української ідентичності став Дніпро. Велична українська ріка настільки його вразила, що художник присвятив їй свою інсталяцію у вигляді маленької вишукано оздобленої гондоли з ді-джейським приладдям на борту.

Чи вдалося митцям створити цілісний портрет сучасної України? Чи змогли вони відповісти на довженківські питання? Ми спитали про це деяких відвідувачів павільйону:

- “Я вперше відвідав Український павільйон. Заходячи, я не знав, чого саме очікувати, бо, чесно кажучи, замало знаю про Україну. Але деякі фотороботи мене приємно здивували. Крім того, я не побачив великої різниці між формами мистецтва Західної Європи й сучасними українськими.

- Я думаю, Україні є що показати світові.

Український павільйон є одним з 75 національних павільйонів на Бієннале. Його інаугурація відбулась однією з перших. А відвідати розкішний палаццо Пападополі 16 століття, де розмістилась українська експозиція, й виміряти глибину українського внутрішнього моря можна буде до 21 листопада.