"У Партії регіонів є "сумнівні фігури"

Переможцем виборів уже зараз можна назвати Партію регіонів на чолі з колишнім прем’єр-міністром Віктором Януковичем. І це попори те, що на минулих президентських виборах саме його звинувачували у фальсифікації голосування. Як ви пояснюєте теперішню перемогу?

Я гадаю, це залежить від того, які частини електорату розглядати. Для тих, хто свого часу підтримував „помаранчеву революцію”, однак тепер через певні обставини змінив свої уподобання на користь Партії регіонів, це пов’язано насамперед з розчаруванням, викликаним суперечкою всередині „помаранчевого” табору. Тоді як виборці, які ще на президентських виборах підтримували Януковича, тепер, звісно, також голосували за Партію регіонів. Ця політична сила відображає їхні суспільні настрої, як-от спротив імовірному вступові України до НАТО чи вимоги щодо надання російській мові статусу другої державної.

Чому східні українці підтримали Партію регіонів? Чи доречні порівняння з німецьким Християнсько-соціальним союзом (ХСС), баварською партією, що практично не має конкурентів і безперервно править десятки років?

Можливо, якщо порівнювати ХСС, люди просто мають відчуття, що цією політичною силою їхні інтереси будуть краще представлені, ніж мешканців Заходу України чи Центру. Це, як уже було сказано, з одного боку, пов’язано зі статусом російської мови, з іншого - з дуже сильною регіональною ідентифікацією. Якщо справді брати до уваги лише Схід України, помітне сприйняття - це є наші люди, вони представляють наші інтереси в межах цієї держави. Водночас слід сказати, що багато з них також усвідомлюють, що Партія регіонів має справу частково з дуже сумнівними фігурами. І все ж мешканці Сходу країни попри це довіряють їм більше, ніж людям, які приходять до їхнього регіону ззовні.

Які саме „сумнівні фігури” Ви маєте на увазі?

Серед інших, по-перше, сам Янукович, який не має незаплямованого минулого. А також, звісно, різні олігархи, яких можна дуже часто відшукати в списках цієї партії. Тобто якщо подивитися, хто є в списках Партії регіонів, то це більш ніж на половину особи з самої Донеччини, серед яких, звісно, особливо впадає у вічі Ринат Ахметов.

Що означатиме прихід в політику Ахметова - найзаможнішого українського бізнесмена і власника футбольного клубу „Шахтар”?

Що це означає для української політики, я не знаю. Для нього це означає, що він насолоджуватиметься депутатською недоторканністю, яку дає йому депутатський мандат. Це, вочевидь, була одна з головних причин, чому він вирішив стати політиком. Адже ще півроку тому він відкидав політику, мовляв, він не так є політичним актором, як людиною економіки, а політику він залишив би іншим. Але події після „помаранчевої” революції, вочевидь, спонукали його до того, щоб прямо виступити на політичній сцені. І він не єдиний, хто зробив цей крок, щоб захистити свою особу від обвинувачень найрізноманітнішого ґатунку, але насамперед в економічній сфері. Це, вочевидь, матиме негативні наслідки для такого поняття як політична культура, коли політику розглядають передусім як бізнес чи діяльність виключно для захисту чи втілення власних інтересів.

Яку роль тепер відіграватиме Партія регіонів у Верховній Раді України? Чого від них очікувати?

Сама Партія регіонів каже, що вона як найсильніша сила отримала від виборців завдання взяти участь у формуванні уряду. Це означає, що ідея залишатися в опозиції до нової „помаранчевої” коаліції їм зовсім не до смаку. Тож, вони намагатимуться цьому завадити. Ідея відігравати роль конструктивної опозиції в парламенті їм не дуже близька. Радше позиція - або я буду при владі, або я є ніким, не маю що сказати і можу лише програти.

Чи є в Януковича шанс очолити уряд?

На разі я сказала б ні. Моє враження таке, що поки що принаймні намагатимуться відновити „помаранчеву” коаліцію. Якщо ж такі спроби проваляться, тоді, звісно, може відбутися „помаранчево-блакитна” коаліція. Однак поки що я не бачу великих шансів для цього.