У пошуках кращої долі
8 травня 2007 р.
На німецькому телебаченні останнім часом особливою популярністю користуються репортажі про родини, які вирішили шукати щастя за кордоном. У пошуках роботи та кращої долі мешканці Німеччини прямують як за океан так і до сусідніх країн. Лише минулого року близько 15 тисяч німців виїхали до Швейцарії. Більше, ніж з будь-якої іншої держави.
Іммігрувати до Швейцарії громадянам держав ЄС доволі легко, хоча ця країна не є членом Євросоюзу. Німців вона приваблює тим, що розташована недалеко від батьківщини, багато людей говорять німецькою, рівень життя є високим і зарплат теж.
Андреас Діпер робить медичне взуття на замовлення. Раніше він мешкав у Німеччині неподалік швейцарського кордону і завжди мріяв жити у іншій державі. Кілька років тому він перебрався до Цюріха. Потім – до Женеви. Андреас одним з перших скористався з того, що Швейцарія відкрила свій ринок праці для іноземців. З тих пір німцю так само легко отримати роботу у Швейцарії, як деінде у ЄС.
“Ти маєш написати усього 2-3 листи і отримаєш дозвіл на працю.”
Андреас розповідає, що багато формальностей для іммігрантів намагаються владнати роботодавці. Так що самим дбати про це не доводиться. Будь-який німець, що має роботу автоматично отримує дозвіл на проживання. Швейцарія є доволі привабливою країною – рівень безробіття лише 3 проценти і нестача кваліфікованих працівників. Нині тут мешкає 180 тисяч німців. І 60 відсотків з них обіймають керівні посади. Загалом – це –медпрацівники, але є й багато співробітників банківського сектора. Студентів тут беруть одразу по закінченні університету. У той час, як у Німеччини їм би довелося проходити кілька разів практику перед тим як їхнє резюме взагалі хто-небудь розглядав. Рольф Кутс- родом з Баварії працює на одну з найбільших швейцарських страхових компаній. Він говорить що на цій роботі має добрі перспективи.
“Швейцарські компанії мають невеличкі внутрішні ринки. Тож вони вимушені дивитися закордон, якщо хочуть збільшити доходи. І вони надають можливість своїм співробітникам попрацювати закордоном. Більше ніж компанії, яка має достатньо великий ринок у себе вдома.”
Рольф Кутс заробляє у Швейцарії відчутно більше, ніж на колишній роботі у Мюнхені. Навіть не зважаючи на те, що вартість життя збільшилася на 40 відсотків. Перевагою є і те, що Рольф тут практично не відчуває мовного бар’єру. Водночас Ніна Берез, яка переїхала до Швейцарії з німецької федеральної землі Саар, застерігає своїх колишніх співгромадян від того, щоб розглядати Швейцарію – як частину Німеччини.
“Я думаю, що деякі німці не сприймають Швейцарію як іншу країну. Але потім вони помічають, що люди тут поводять себе по іншому ніж у Німеччині. Потрібно подивитися у чому відмінність і намагатися підлаштуватися. Але загалом система цінностей є схожою із німецькою, тож дуже легко адаптуватися.”
Адаптуватися доведеться. Швейцарці полюбляють зауважувати, як нахабно поводять себе нові прибульці з Німеччини. А швейцарські політики минулого року навіть закликали розпочати курси інтеграції для німців. У жовтій пресі дискутують з приводу того, чи здатна Швейцарія приймати іще німців. І такі дискусії підтримує громадськість.