Фермер: Якоб Мюллер з Хімзее

5:30 ранку. На дворі ще темно, але Якоба Мюллера вже кличе робота. 49-річний фермер забирає корів із пасовиська і веде їх у стійло. Його дружина Бербель чекає біля входу. «Моє дружина дбає про те, щоб усі тварини пішли на своє місце. Кожна тварина має власне місце. Там її підключають до доїльного апарату».

Коли корови нарешті на своїх місцях, їх годують сіном. Мюллери весь час зайняті тим, що годують корів і гладять їх: тварини мають почуватися добре. Тоді їх простіше доїти. Якоб Мюллер виріс на фермерському господарстві. Він із задоволенням продовжив справу своїх батьків. Адже йому подобається дбати про тварин, він любить життя на природі. «Відчуваєш успіх і щастя, коли бачиш, як теля приходить на пасовисько, воно здорове і скаче радісно», - замріяно каже господар.

Тяжка робота

Але робота не лише гарна, а й тяжка. Щодня доводиться вставати о п´ятій ранку. Завершення робочого дня – лише о 19-ій. Двічі на день корів треба подоїти, а потім знову вигнати на пасовисько. Крім того, раз на день Якоб Мюллер піднімається на полонину, де пасеться частина його корів.

Коли вперше корови видоєні, можна дозволити собі невеличку паузу. Якоб і Бербель йдуть у будинок: «Перший яскравий момент за день – це сніданок з моєю дружиною», - каже Якоб Мюллер, поки Бербель накриває на стіл. Обоє дуже насолоджуються цими спокійними хвилинами. Адже попереду ще важкий день.

На полонині

Після сніданку Якоб Мюллер йде на полонину. Доки є дорога, він їде трактором. Далі доводиться дертися на гору крутими стежками. Його полонина розляглася між двома скелястими вершинами висотою близько 1600 метрів – Кампенванд і Ґедерер Ванд. На полонині у теплу пору року багато корму для корів: щільно ростуть тут високі, соковиті трави. Мюллеру належить ділянка у 17 гектарів. Ця як 24 футбольних поля.

Незадовго до обіду Якоб Мюллер вирушає назад додому. «У долині вже треба вдруге корів доїти», - каже фермер. Щодня, за будь-якої погоди, проводити декілька годин на свіжому повітрі – це не для кожного. «Треба знаходити спільну мову із природою і мати у своїй справі глибоке коріння», - каже Мюллер, відповідаючи на запитання «що треба фермеру у горах?».

Важкі часи

Раніше сільське господарство було для Якоба Мюллера не лише задоволенням. На ньому можна було й заробляти гроші. Сьогодні справи гірських фермерів дуже скрутні – закупівельні ціни на молоко постійно падають. «У нашому бюджеті величезні дірки. На даний момент я працюю на нуль», - нарікає Мюллер. По всій Європі фермери страждають від низьких закупівельних цін. Якоб Мюллер якось крутиться: він здає в оренду туристам три квартири і працює принагідно на інших господарствах. «Я намагаюся бачити у роботі насамперед позитив. Без цього – ніяк», - каже фермер. Здаватися він не збирається.

Автор: Карла Фернандес/Євген Тейзе

Редактор: Роман Гончаренко