«Фетиш авто» - коли чоловіки облизують машини
9 червня 2011 р.
Для одних авто – це просто засіб пересування, для інших – мобільний будинок, об'єкт поклоніння, символ статусу або, скажімо, джерело мистецького натхнення. Мабуть, складно знайти інший технічний винахід, який би суспільство сприйняло ще більш розмаїто. На думку організаторів виставки «Фетиш авто», яка щойно відкрилася в базельському музеї Тенглі, автомобіль «винятковим чином віддзеркалює суспільний та культурний розвиток».
«Люди купують не лише товар, аби задовольнити свої потреби аби функції. Разом продається також додана вартість – маються на увазі емоції, самовираження. І кращого прикладу, ніж авто тут, мабуть, не має», - пояснив куратор виставки Роланд Ветцель у розмові з радіостанцією Deutschlandfunk. Тому, наголосив він, велика увага на базельській виставці приділяється також сексапільній функції, яку приписують автомобілю.
У музеї виставили близько 160 творів 80 митців. Їхні роботи свідчать, що з моменту появи перших авто світ буквально сприймається з перспективи погляду через лобове скло. Навіть затори на дорогах, які нині є буденною справою, не змогли зупинити символічний і часто ірраціональний розвиток свідомості автомобілістів.
Від обожнювання до руйнування
Футуристи на початку минулого століття дивилися на авто як нову богиню, особливо вони захоплювалися зображенням швидкості. Тут варто згадати роботи італійського художника Джакомо Балла. Через 60 років швейцарець Петер Штемпфлі зняв на плівку мерехтіння шляхового маркування. Як саундтрек він використав барабанний бій.
З розвитком техніки й автомобільного дизайну машина дедалі більше набуває власне ознак фетишу. У фільмі Франка Скурті можна, зокрема, побачити, як чоловік облизує вологу поверхню спортивного кабріолету.
Не бракує на виставці й критичного погляду. Режисер Стівен Дін представляє машини як диких тварин, що кидаються одна на одну. Мистецька група «Superflex» просто підпалює «мерседес», отримуючи від цього задоволення. А колишній поліцейський фотограф Арнольд Оберматт відтворив аварію, надавши авто печальних людських рис.
Автор: Володимир Медяний
Редактор: Дмитро Каневський