Фотограф - чи комусь ще потрібна така професія?

От уже двадцять років Олександр Вейнович працює фотографом. Переважно він виконує замовлення від модних журналів, для чого йому доводиться подорожувати по всьому світу. Але найбільше задоволення Вейновичу приносить робота у власному фотоательє в Дюссельдорфі, коли до нього приходять звичайнісінькі люди і замовляють весільні фото, світлини дітей, фотографії вагітних, фото для документів. Замовлень не бракує.

Але чи справді існує така велика різниця між його фотографіями і сучасними любительськими світлинами? Вейнович згадує свої молоді роки, коли він ще тільки вчився фотомистецтву. Якось йому довелося виконувати роль асистента під час фотосесії в Іспанії. Несподівано фотограф полишив знімальний майданчик, йому терміново потрібно було в аеропорт. Асистенту довелося самому завершувати роботу.

Особливе бачення речей

«Я стояв на знімальному майданчику разом з моделлю й усією командою. І подумав: гаразд, що може він, те саме можу і я. Взяв камеру і почав фотографувати. Та сама модель, ті самі світлові умови, та сама апаратура, але результат вийшов просто катастрофічним. Отже, справа не лише в техніці», - вважає Вейнович. На його переконання, професійні досвідчені фотографи мають особливий погляд на об'єкт фотографування.

Професор Йорґ Вінде з вищої фахової школи в Дортмунді теж вважає, що, попри дедалі кращу любительську фототехніку, фотографи-любителі не складають справжньої конкуренції професіоналам, принаймні тим, хто досяг уже певного рівня.

«Світлини не стають кращими. Точніше, в технічному сенсі їхня якість справді підвищується, але хороша фотографія – це не тільки техніка, але передусім ідея», - каже Вінде. За його словами, потрібно багато років, аби навчитися бачити речі, які залишаються непомітними навіть для аматора зі стажем.

Недооцінювати аматорів не можна

І все ж таки фотографам нині доводиться нелегко. Це пояснюється популярністю самої професії. Щороку у вищій фаховій школі в Дортмунді складають іспити майже триста абітурієнтів. Лише п'ята частина з них отримує навчальне місце. За словами Вінде, подібна ситуація спостерігається й в інших вишах.

Крім того, недооцінювати фотографів-любителів теж не можна. «Вся сфера ілюстративної фотографії добре забезпечена амбітними фотографами-любителями і фотографами, які дивляться на свою професію - як на ремесло. Там нема місця для фотодизайнерів і фотомитців. Це справді так, і це готує проблеми для наших випускників», - визнає Вінде. Той, хто хоче втриматися на ринку, повинен робити фотографії, які мали б свою неповторну виразність. Попит саме на такі фото великий: це і оформлення веб-сторінок фірм, і різні журнали.

Не зловживайте ретушшю

Спеціалізація Олександра Вейновича – фотографування людей. І тут він може похвалитися успіхом. Вейнович прагне, аби люди знову пізнавали себе на його фотографіях. Під час фотосесій він намагається створити таку атмосферу, аби людина забула про спрямовану на неї камеру. Так виникають автентичні світлини, які вже не потребують якоїсь особливої додаткової обробки.

«Я не проти того, щоб на обличчі «припудрили» той чи інший прищик. Але часто фотографи зловживають ретушшю, прагнучи з поганої фотографії зробити хорошу. А це вже не спрацьовує», - переконаний Вейнович. Хороша світлина, як наголошує фотограф із Дюссельдорфа, не залишає спостерігача байдужим, на ній важлива кожна деталь, у тому числі й погляд людини. «І якщо цього не дано, то жодна ретуш не допоможе», - вважає Вейнович.

Отже, професійним фотографам не варто хвилюватися, що їхні послуги в майбутньому нікому не знадобляться, оскільки просто натиснути на спускову кнопку камери ще замало.

Автор: Зола Гюлзевіг / Володимир Медяний
Редактор: Наталя Неділько