”Фракійці: золота імперія Орфея” – унікальна виставка в Бонні

Фракійці населяли кілька тисячоліть тому територію на узбережжі Чорного моря, де зараз розташована Болгарія. Недарма дослідники називають їх предками сучасних болгар. Однак лише цим історичне значення фракіцйів не обмежується. Їхня культура, переконані науковці, була своєрідним мостом між Європою та Азією. Характерною ознакою мистецтва фракійців є суміш елементів давньогрецької міфології та перських форм. Взагалі фракійська культура вказує на вплив різних культур того часу – не лише грецької, але й скіфської, кельтської, римської та навіть єгипетської.

На виставці в Бонні це можна помітити на багатьох з 2900 експонатів. Більшість з них надані болгарськими музеями. Один з найвідоміших експонатів – скарб Панаґюріште, другий за значимістю золотий скарб античного світу, що дійшов до наших днів. Сучасному спостерігачеві він може нагадати чимось столовий сервіз відомого дизайнера Версаче, бо на ньому теж рясніють голови Медузи. Фракійці взагалі охоче використовували для прикрас свого посуду різноманітні міфологічні мотиви. Прикрашали вони посуд переважно у вигляді рельєфів.

Предмети побуту, а також скарби, які клалися в могилу фракійським князям, вказують на те, що фракійці були простим народом, їхні культура й традиції були тісно пов”язані з землею. Фракійці були прекрасними виноробами й активно споживали плоди цієї своєї праці. Регулярне споживання вина було навіть приводом для насміхань над ними з боку греків. Розповідає керівник боннської виставки Кай Гаймер:

”Фракійці були деякою мірою невігласами. На їхньому фоні греки виглядали справді нацією естетів, які по-справжньому цінували духовність. Так можна представити це співвдношення, висловлюючись спрощено. Саме такі увлення дійшли до нашого часу. Давньогрецькі поети писали, що їм смакувало фракійське вино, але сам цей народ був досить похмурим, що й не дивно, адже фракційці жили в непривітній холодній місцевості. Її важко було порівняти з райською Грецією”.

Такі висловлювання дещо нагадують забобони, які існують в Європі 21 сторіччя. Так і згадуємо зараз про фракійців, як про людей невисокого зросту, вершників-вояків, які, фактично те й робили, що боролися за своє виживання. Вони не вміли писати, але пили добре вино. У них не було філософів, але вони вміли робити йогурт. Серед них ніхто не писав віршів, зате їхні майстри робили безцінні прикраси.

Але й це ще не все. Фракійці були прекрасними художниками. Принаймні про це свідчить фреска віком близько двох тисяч років, яку вперше демонструють у Бонні. На ній зображений білий мисливець, який полює на чорного вепря. Знайшли цей витвір мистецтва в одній з підземних культових споруд фракійців. Зображений на фресці мотив можна трактувати і як звичайну сцену з полювання, і як двобій добра зі злом, чи боротьбу землі й сонця з потойбічним світом.

У наші дні дослідникам важко встановити, як точно розподілялися божества фракійців. Для багатьох їхня релігія постає в досить хаотичному вигляді. Серед фракійських божеств можна зустріти, приміром, відомих з міфів Давньої Греції Артеміса, Діоніса та Гермеса. Але найвідомішим фракійцем був, напевно Орфей. Так, саме той герой, що спускався у підземне царство мертвих за своєю Евредикою. З Орфеєм та Діонісом фракійці пов”язували цілі культи. Деякі з них знайшли своє продовження й у мистецтві нашої доби. На початку минулого сторіччя існував навіть цілий напрямок у мистецтві, що називався “орфіка”. Отже, фракійська культура – це не лише золоті скарби і старі срібні прикраси, підкреслює керівник боннської вистаки Кай Геймер:

”Фракійська культура є дуже важливою, бо вона була в античному світі першою культурою, яка по-справжньому прийняла інші форми. Фракійці розвинули естетику, в якій різні форми знаходять спільну мову. Це відрізняє їхню культуру від грецької чи єгипетської, які мали властивсть затьмарювати собою інших. Фракійців можна назвати постмодерністами античного світу. Несправедливо, що про їхню цивілізацію так мало відомо”.