Французький казанок з окропом

Звернення до нації президента Франції Жака Ширака. Він говорить про повагу до ближнього, до законів, про боротьбу з дискримінацією. Громадяни його уважно слухають. Як от Лейла. Вона студентка і мешкає в одному з бідних районів Леона:

"Він не правильно розуміє, чому у передмістях виникає дискомфорт. Складається враження, що існує дві Франції. Звичайна Франція і Франція передмість, де мешкає втрачене покоління.."

Вихідці з країн Африки скаржаться, що часто-густо зазнають дискримінації: коли шукають жито, коли влаштовуються на роботу, коли хочуть ввечері потанцювати на дискотеці. Подивіться, говорять вони, на французькому телебаченні немає жодного ведучого із темним кольором шкіри, або ж арабського походження. Так само і у парламенті.

Піддавати людей дискримінації, зокрема й за національною ознакою, у Франції офіційно заборонено. Втім, як і десять років тому, назвавши по телефону своє не французьке ім’я, іноземець швидше за все отримає відмову. За те, що суспільство вороже налаштовано до іноземців опозиційні депутати парламенту покладають відповідальність на французького президента:

"Я вже ситий від того, що слова дуже часто розходяться з ділами. Ми добре пам’ятаємо промову Ширака про соціальні злами, з якою він звертався до громадян 10 років тому. З того часу він як президент нічого не зробив, щоб ці злами стали меншими."

Більшість депутатів-соціалістів голосували проти того, щоб продовжити дію закону про встановлення надзвичайного стану ще на три місяці. Втім, рішення все-таки було ухвалене. 350 парламентарів проголосували „за”, лише 150 - „проти”. Серед останніх були і „зелені”. Говорить депутат Ноель Мамер.

" Це наче покласти кришку на казанок, у якому щось кипить. Не за допомогою репресій, порядку та страху можна вирішити проблеми передмість, а за допомогою діалогу."

У Франції все частіше повторюють слово „інтеграція”. Мовляв, не вдалося іноземців як слід інтегрувати до французького суспільства, тепер потрібно спробувати зробити це належним чином. Ті, кого намагаються інтегрувати, протестують: „Ми народилися і виросли тут, французька – є нашою рідної мовою, ми - французи.”

50 мільйонів євро запропонував Парижу Євросоюз, щоб провести інтеграцію, створити нові робочі місця та покрити збитки, завдані безчинствами. Загалом, сказав президент Єврокомісії Хосе Мануель Баррозо, є можливим виділення 1 мільярда. З огляду на це президент Франції Жак Ширак вже пообіцяв:

"Виплати відшкодувань буде прискорено. Жертвам я хочу сказати, що занепокоєний та хочу виразити солідарність з усією нацією."

Ті, хто не застрахувався має звертатися до префектур і держава відшкодує збитки. Усі інші можуть отримати страхові премії за спалені авто. У Франції це практикується, навіть якщо майно було пошкоджене в результаті соціальних виступів.

Тим часом безчинства потроху вщухають. Вночі, щоправда, деінде все ще палають автомобілі. Хоча для Франції – це не дивина. Тут кожного місяця зазвичай підпалюють десь 3 тисячі авто.

Тетяна Карпенко