Франція - родючий ґрунт для ненависті

Європейські видання намагаються проаналізувати ситуацію, що нині склалася у Франції. Безчинства, що тривають там вже другий тиждень, здається, не в змозі припинити навіть правоохоронці. Французька газета „La Tribune“ пише про те, що не існує якогось чарівного засобу проти повстань:

„Влада не надавала значення тому, що протягом багатьох років у передмістях на межі суспільства створювалися організації. Там є зони, де не діє закон, де влада перебуває в руках мафії. Вона використовує беззахисних людей, щоб розвивати свій чорний ринок, який базується на торгівлі наркотиками, нелегальних оборудках усіх видів та нелегальній праці. Тепер паровий котел вибухнув. Для президента Жака Ширака ситуація не є простою. Навіть найкращі рішення для проблемних районів потребують часу, щоб результати можна було побачити. А чарівного засобу, який діє швидко, просто не існує.”

Продовжує тему австрійська „Salzburger Nachrichten“. У статті „Родючий ґрунт для ненависті”, видання зазначає:

„Коли рани від опіків у передмістях загояться, уряд, що задирає носа угору, вже більше не буде на коні. Після безладь соціальна інтеграційна політика перетворилася на купку уламків. Спочатку потрібно, щоби стосунки між молоддю та поліцією налагодилися. Втім, міністр внутрішніх справ Саркозі вирішив відмовитися від концепції дільничних поліцейських, натомість запропонував заохочувати своїх підлеглих преміями, якщо вони затримують вдвічі більше людей. Так само поводиться він із субсидованими угодами щодо працевлаштування, які надавали шанс отримати роботу багатьом дипломованим спеціалістам з передмість. Правий уряд згорнув і без того нечисленні містки інтеграції. Тож, залишається погане передчуття, що після цих безчинств залишаться лише упередження та ворожість, які є родючим ґрунтом для наступного вибуху.”

„Tages-Anzeiger“ з Цюріха пише про те, що безчинства у Франції є першими ознаками занепаду:

„Країна здригнулася від руйнівної люті, а президент сказав лише поспіхом декілька слів у камеру. Люди хапаються за голову. Франція перебуває у жалюгідному стані. Модель інтеграції республіканців себе вичерпала, а каси є порожніми, і соціальну політику, розроблену із фантазією, здається, нема чим фінансувати. Безчинства у передмістях – це лише перші видимі ознаки занепаду, до якого доклав руку і Жак Ширак.”

Швейцарське видання „Basler Zeitung“ порівнює те, що відбувається у Франції, із проривом дамб під час повені:

„Францію цими днями спустошили не цунамі і не ураган. Жодна природна катастрофа не здатна завдати таких мільйонних збитків. Все це сталося через людську діяльність, чи точніше бездіяльність. Незважаючи на це – дамби, яким людина сліпо довіряла, прорвало і тут. До тих пір, доки вони обіцяли триматися, люди інвестували у щось інше. І це їм зараз відгукнулося„ -

„De Volkskrant“ з Нідерландів зазначає, що нині Франція потребує не лише встановлення порядку та законності:

„Ці безчинства через свої масштаби та інтенсивність спричинили політичну кризу. Французький уряд нині не може вчинити інакше, як рішуче виступити проти тих, хто розповсюджує насильство. Але встановлення порядку та законності не може бути єдиною відповіддю. Оскільки якими би не були протести, їх все одно спричиняють якісь серйозні порушення. Не зважаючи на попередження, що повторюються, у ізольованих передмістях домінують все ті ж жалюгідні умови існування. Розпач посилюється через дуже невеликі економічні здобутки”, -

Пише „De Volkskrant“ і продовжує:

„Молодих людей іноземного походження, які не мають перспектив на отримання роботи, забагато. Не останню роль у тому, що повстання є тривалим зіграло і те, що його учасникам просто нема чого робити.”

Угорська „Nepszabadsag“ приділяє увагу тому, як вплинуть нинішні події на розстановку політичних сил у Франції. Видання, зокрема, намагається зробити прогноз щодо політичного майбутнього нинішнього міністра внутрішніх спав Ніколя Саркозі:

„Політика нині паралізована. Ліва опозиція грає в свої ворота, щоб потопити уряд. Члени кабміну, які між собою ворогують, вказують пальцем один на одного. Але найчастіше та найохочіше на Ніколя Саркозі. Амбітний міністр внутрішніх справ, який бачить себе у кріслі президента, через це повстання мешканців гетто вочевидь потрапив на роздоріжжя. Якщо цей міністр із своєю нещодавно проголошеною політикою жорсткої руки матиме успіх, 2007 року йому вдасться виграти президентські вибори. Якщо ні, може статися, що за два роки його ім’я у Франції просто забудуть.”