Фільм про те, як британські актори зустрілися з українською мафією

Британська зірка Голлівуду Юан МакҐреґор, відомий в Україні за фільмами „Мулен Руж”, „На голці”, „Зоряні війни”, та інший британський актор Чарлі Бурман здійснили свій складний переїзд довжиною в 32 тисячі кілометрів Євразією й Америкою за 115 днів у квітні-липні 2004 року. Після перетину кордону Європейського союзу мандрівники потрапили в Україну, де зазнали численних пригод. Далі шлях пролягав через Росію, Казахстан та Монголію, а далі - через Аляску та Канаду. Цього року свої пригоди вони описали в книжці під назвою Long Way Round (або ж “Довга дорога навколо”), яка стала бестселлером.

Документальний фільм, який телеканал SKY продемонструє в шести серіях, цього тижня вийшов на DVD. Британський кіно-експерт Алік Брюс каже, що простежує зв”язок між цим твором британської кінозірки й минулорічним голівудським хітом “Щоденники мотоцикліста” з Ґаелем Ґарсією Берналем в головній ролі:

“У документальному фільмі Юана МакҐреґора і Чарлі Бурмана можна легко визначити джерело натхнення. Звижайно ж, це фільм про мотоциклетний досвід молодого Че Ґевари та його приятеля Альберто Ґранадо, які відправилися у славнозвісну мандрівку Південною Америкою в п”ятдесятих роках. Валтер Саллес зняв фільм про цю подорож торік. Ця стрічка, очевидно, й надихнула Юана і Чарлі, що відомі як запеклі мотоциклісти, вирушити в мандрівку й зняти свій фільм.”

Україна була першою країною, куди британці потрапили після безпроблемної поїздки Європейським союзом. З книжки “Довга дорога навколо” видно, що зустріч з українськими реаліями стала для них шоком. Говорить Алік Брюс:

“Виглядає, що в їхньому сприйнятті України у фільмі домінує страх перед тим, що вони називають “мафією”. У результаті, вони підозрюють мафію в цілком пристойних людях, які просто хочуть їм допомогти. Це досить кумедно, особливо, беручи до уваги, що на останньому етапі подорожі Україною, вони дійсно зустрічають озброєну банду."

Брюс має на увазі містечко Антрацит в Луганській області, де акторів запросила переночувати людина, яка згодом виявилася ватажком банди. Проте бандити виявилися гостинними, до британців ставилися, як до дорогих і знаменитих гостей. МакҐреґор і Бурман також описують українську бюрократію на кордоні, побори даїшників, бідність у сільській місцевості, але також гостинність простих людей, красу Львова й Києва. Особливо вони були розчулені зустріччю з чорнобильськими дітьми в українській столиці. Поїздка британців була доброчинною. Зібрані від неї кошти пішли у фонд ЮНІСЕФ.