Цнота й еротизм Червоної Шапочки

Червона Шапочка не завжди була невинною білявкою. Спочатку вона була значно старшою, аніж у версії братів Ґрімм. Навіть хепі-енд з'явився лише у німецькій версії. Історія ж Червоної Шапочки починається у Франції...

"Лягай зі мною", - запрошує Вовк Червону Шапочку до ліжка. Вона скидає одяг та йде до нього. Прозорий натяк на секс. Уперше Шарль Перро написав "Червону Шапочку" у 1697 році, потім з'явилися гравюри Гюстава Доре. Тоді цю історію розповідали при дворі, як попереждення від звабників.

Історія кокетливої французької Червоної Шапочки у 1729 році прийшла і до Великобританії. Проте у ній не було щасливої кінцівки - і дівчину, і її бабусю з'їдав вовк. І все. Жодного Мисливця, жодного порятунку. Типовим для англійської Little Red Riding Hood є й те, що вона носить червону накидку з капюшоном, а не капелюшок.

Перша німецька "Червона Шапочка" створена не братами Ґрімм, а письменником Людвіґом Тіком. Авторові-романтику не подобалася трагічна кінцівка у французів, тому він додав Мисливця - рятівника історії. У 1812 році брати Ґрімм зробили героїню невинною маленькою дівчинкою, позбавивши історію будь-якого сексуального підтексту.

Червона Шапочка стала популярним брендом у Німеччині та по всій Європі. Її історію зображали на листівках та виставляли у вітринах. І зараз маленька мила дівчинка у червоному капелюшку прикрашає рекламні борди та етикетки шампанського, сиру чи шоколаду. .

Дотепер тема Червоної Шапочки не виходить з моди - та знову і знову переосмислюється. Жоффруа де Пеннар у дитячій книзі "Червоний капелюшок" змалював впевнену у собі дівчину, яка не боїться йти на вовка голіруч. За цим - сучасний образ дитини: виховувати вже треба не послух, а впевненість у собі та наполегливість.

Утім, у 1980-х було геть інакше. Тоді було в моді ненасильницьке виховання. І охочий до крові Вовк не пожирав Червону Шапочку, а лише контролював її, прив'язавши мотузку до ноги. Як тут, у французькому виданні Лоранса Батіня та Бруно де ля Салля.

У 1990-і все пійшло іншим шляхом. Сьогодні знову виглядає допустимою радикальна фантазія на тему "Червоної Шапочки" у версії Беттіни Баєрль ("Без пощади!", 1993) - гостра та нецензурна. Виявляєтсья, французьке сексуальне коріння історії ніде не поділося.

У версії художниці Бурґі Кюнеманн, яка працює і з казками, Червона Шапочка стає злочинцем та просто збиває на машині вовка, якому й без того загрожує вимирання.

В іншій версії мисткиня Кюнеманн проводить паралелі між "Червоною Шапочкою" та Гітлером - він називає себе "Дядько Вовк", а вона, як і у французькій казці, обожнює його маскулінність.

Є і версія "Червоної Шапочки" геть без оціночних суджень. Мисткиня Варя Гонеґґер-Лаватер у 1960-х змалювала історію лише крапками. Абстрація допускає усі можливі та неможливі фантазії довкола Червоної Шапочки та робить казку доступною для людей різних культур та поколінь.