Чи загрожує твердий євро німецькому експорту

Мотором німецької економіки є експорт. Товари та послуги на зовнішньому ринку пропонують десятки тисяч великих, середніх та нерідко навіть малих підприємств, тому тема обмінного курсу традиційно має для ділових кіл Німеччини першорядне значення.

Свого часу німецький бізнес активно підтримував запровадження єдиної європейської грошової одиниці. Одна з причин - із появою євро зникла проблема коливань валютних курсів у торгівлі з головними зовнішньоекономічними партнерами Німеччини - країнами Євросоюзу.

Головна проблема: долар США та прив´язані до нього валюти

Але валютні ризики залишилися в торгівлі з державами, які не входять до ЄС, і значення "заморських" ринків для Німеччини в останні роки неухильно зростає. Тому тема обмінних курсів і надалі відіграє "дуже важливу роль, особливо для середнього бізнесу", - наголосив у бесіді з DW Єнс Наґель, який очолює відділ зовнішньої торгівлі Федерального об´єднання оптової та зовнішньої торгівлі Німеччини (BGA).

Ідеться в першу чергу про долар США. І не тільки тому, що Сполучені Штати Америки традиційно є важливим ринком збуту для німецької продукції. "Всюди у світі, особливо в Азії, але так само й на Близькому Сході, в Південній Америці та Африці, існують регіони, де угоди укладаються переважно в доларах. Або у прив´язаних до нього валютах", - пояснив експерт.

Тому, продовжив Єнс Наґель, для німецьких ділових кіл "важливо, по-перше, який обмінний курс, а по-друге, якою мірою він може коливатися". Іншими словами, наскільки він стабільний чи нестабільний, адже від цього залежить планування бізнесу.

Німецькі автомобілебудівники мріють про курс 1,25

Теоретично будь-які експортери зацікавлені в якомога нижчому курсі національної валюти, бо це підвищує їхню конкурентоспроможність. Адже вони отримують можливість просувати свою продукцію на зовнішніх ринках дешевше, ніж місцеві виробники чи постачальники з інших країн, і тим не менш мати після конвертації доходів у рідну грошову одиницю достатньо грошей, щоб, покривши промислові витрати, мати хороший прибуток.

Відповідно будь-яке зміцнення національної грошової одиниці, в даному випадку - зростання обмінного курсу євро до долара, не відповідає інтересам експортерів. Але де та межа, за якою вони починають отримувати реальні збитки?

У Німеччині перші тривожні вигуки зазвичай чути після того, як євро піднімається вище позначки 1,30 долара за євро. А Ральф Віхерс, головний економіст Об´єднання німецьких машинобудівників і виробників промислового обладнання (VDMA), взагалі мріє про курс 1,25: "Цей рівень приблизно відповідає паритету купівельної спроможності, тож такий курс можна було би вважати справедливим".

Але протягом 2013 року євро до цієї позначки жодного разу не опустився. Найчастіше він коштував значно більше 1,30 - наприклад, понад 1,34 на момент написання цієї статті. "Це означає, що нині вітер дме нам в обличчя", - образно сказав у розмові з DW Ральф Віхерс.

Як боротися з зустрічним вітром

Значення зустрічного вітру не варто переоцінювати. По-перше, понад половина всього німецького експорту і, зокрема, постачань машинобудівної продукції, як і завше, надходять у єврозону. По-друге, твердий євро і м´який долар значно менше непокоять тих, хто виробляє унікальну і спеціалізовану продукцію.

"Від цього зустрічного вітру страждають переважно виробники масової продукції", - уточнив Ральф Віхерс. Якщо ж компанія пропонує товар, який мало хто у світі виробляє, то цілком можливо, що "клієнт протягом певного часу все-таки погодиться платити більше".

До того ж, експортери можуть застрахувати валютні ризики - це називається хеджуванням. За певну плату банк гарантує до певної дати заздалегідь обговорений обмінний курс. Великі концерни, наприклад, автомобілебудівні або хімічні, також мають можливість хеджуватися шляхом відкриття заводів ближче до ринків збуту в Азії чи Америці, де промислові витрати оплачуються не в євро, а в доларах чи місцевих валютах.

Але німецькі машинобудівні компанії - як правило, представники середнього бізнесу, і їм часто бракує коштів, щоб розгортати виробництво на інших континентах. Тож для цієї категорії експортерів обмінний курс і надалі буде принципово важливим. Але за якого саме курсу в них не просто скоротиться прибуток, а почнуться реальні збитки, сказати неможливо - це справа глибоко індивідуальна."Тут не можна всіх міряти на один аршин, - запевняє Ральф Віхерс. - Є сфери, в яких "больовий поріг" справді становить 1,30. А в інших він на рівні 1,40 або 1,50".