Чи могла продавати Україна ядерну зброю "Аль-Каїді"?

Свого часу генерал Олександр Лебедь, коли ще перебував на посаді секретаря Ради нацбезпеки Росії заявив, що після розпаду Радянського Союзу 1991 року в державах-спадкоємницях недорахувалися близько сотні так званих "ядерних валізок". Вибухова сила одного такого пристрою адекватна тисячі тон тротилу. Така валіза могла позбавити життя близько 100 тисяч осіб. Згідно з повідомленням газети "Аль-Хаят", яке в понеділок підхопило багато західних мас-медій, саме кілька таких валізок і продали українські вчені 1998 року представникам ісламського руху "Талібан", який тоді вже практично керував Афганістаном. Оборудка, згідно з повідомленням в арабській газеті, яка посилається на кола, близькі до "Аль-Каїди", проходила в місті Кандагарі, де, як стверджують, у той час була штаб-квартира бен Ладена. "Аль-Хаят" також стверджує, що зараз ця ядерна зброя надійно захована й чекає на своє використання у випадку, коли терористичній мережі загрожуватиме фатальний удар. Аби з"ясувати, наскільки реальними можуть бути факти, викладені в публікації, "Німецька хвиля" звернулася до директора Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова Анатолія Гриценка. Він висловив таку думку: "Ніхто не може на 100 відсотків стверджувати, що цього не було. Утім, я вважаю, що це дуже малоймовірно. По-перше, Україна на той час вже не мала ядерної зброї ні стратегічної, ні тактичної. Тим більше, що тактична ядерна зброя була вивезена з нашої держави ще на початку 90-х років. І це здійснювалося під контролем Росії, колишньої системи КДБ. Тож я думаю, було враховано всі деталі. По-друге, 1998 рік був роком нормальних відносин України із західними державами. І я не думаю, що на цьому тлі державні структури пішли б на подібний продаж. А те, що говориться про якихось учених, то я практично виключаю, щоб у науковців була ядерна бомба як така. Вони можуть мати доступ до технологій, але не до реальних ядерних боєприпасів. Тому на мій погляд: це безпідставне звинувачення". Нагадаємо, що Київ погодився ще 1993 року відмовитися від ядерного арсеналу, який дістався Україні в спадок від Радянського союзу. 1994 року Україна передала Росії 1900 ядерних боєголовок й долучилася до Договору про невикористання та нерозповсюдження ядерної зброї. Тому логічно виникає запитання: звідки ж могла взятися інформація про продаж української ядерної зброї чотирма роками пізніше? Відповідаючи на нього в інтерв"ю "Німецькій хвилі" Анатолій Гриценко зробив таке припущення: "Справа в тому, що досить часто звинувачення на адресу України щодо незаконного продажу зброї в той чи інший регіон з"являлися саме напередодні якихось угод про продаж зброї. Медійний засіб боротьби з конкурентами тут досить часто використовується. Проблема полягає в тому, що таке звинувачення практично неможливо довести, оскільки мова йде про такий недержавний суб"єкт, як "Аль-Каїда". З іншого боку - легко спростувати, але питання залишиться. І саме в цьому полягає негатив такої інформації, яка завдаватиме шкоди іміджу нашої держави". Спланованою інформаційною операцією назвав матеріал в газеті "Аль-Хаят" і директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. У коментарі агнтству УНІАН, він зазначив, що причин для цього може бути декілька. По-перше, для дискредитації України як експортера продукції і послуг військового призначення на світовому ринку озброєнь. По-друге, для зменшення потенціалу України як учасника відновлення Іраку і, відповідно, одержувача вигідних контрактів. Варто зазначити, що свою "чорну справу" інформація арабської газети вже зробила, причому жертвою стала аж ніяк не Україна. Як стверджує газета Financial Times Deutschland на своїй інтернет-сторінці, повідомлення про українську ядерну зброю в руках "Аль-Каїди" вплинули, зокрема, на падіння курсу долара. Адже учора зранку на азійських ринках американська валюта трохи піднялася. За один євро там давали долар і 25 американських центи. Але оприлюдення інформації про те, що десь в надійному місці ісламські терористи приховують ядерні боєприпаси і готові використати їх проти цілей на території США, за припущенням газети, посприяли поверненню валютної ситуацію до п"ятничного рівня. Тобто, за євро знову давали один американський долар і 27 центів.