Чи можуть ІТ-послуги стати основою українського експорту

Державна служба статистики України минулого тижня оприлюднила інформацію про підсумки зовнішньої торгівлі країни за перші дев'ять місяців поточного року. Згідно з цими даними, сальдо зовнішньоторговельного балансу залишається позитивним і складає 0,65 мільярда американських доларів. Утім, цього року експорт товарів і послуг знизився на 7,8 відсотків у порівнянні із аналогічним періодом минулого року.

Однією із небагатьох статей експорту, що стабільно забезпечує Україну валютною виручкою, залишається IT-галузь. Як повідомляє сайт Держстату, цього року українські айтішники вже продали закордонним клієнтам послуг на майже 1,16 мільярда доларів, що відповідає минулорічним показникам за відповідний період. А за весь 2015 рік, запевняють у Держстаті, експорт комп'ютерних послуг приніс більше 1,5 мільярда доларів.

Ще більш приголомшливими є цифри Національного банку України. Згідно з опублікованим у травні інфляційним звітом НБУ, експорт IT-послуг торік склав 2,1 мільярда доларів - це майже 17 відсотків у загальному обсязі експортованих Україною послуг. У Нацбанку зазначають, що IT-послуги залишаються єдиним видом послуг, експорт яких стабільно зростає останні кілька років. Основна частка українського експорту у цій галузі припадає на аутсорсинг розробки програмного забезпечення. DW вирішила з'ясувати, чому оцінки Держстату та НБУ різняться на майже півмільярда доларів, та чи справді сфера IT перетворилася на флагмана українського експорту.

На посилених обертах

Оцінки учасників ринку перевищують навіть розрахунки Нацбанку. Асоціація "IT України" ще у квітні підрахувала, що 2015 року обсяг послуг, які українські програмісти надали закордонним компаніям, склав 2,3 мільярда доларів. Це майже 3 відсотки валового внутрішнього продукту країни, хоча ще у 2012 році частка IT-послуг складала лише 0,8 відсотка ВВП. Але цифри теоретично могли бути й більшими. Якщо у 2012-2013 роках цей ринок щороку зростав на шалені 25 відсотків, то у 2014 та 2015 роках цей показник склав лише 7 і 8 відсотків відповідно.

Причиною гальмування голова асоціації "IT України" Віктор Валєєв називає військові дії на сході країни, адже іноземні замовники побоювалися за стабільність роботи своїх підрядників і у кращому випадку не робили нових замовлень. Але на цей та наступні роки представники галузі дивляться оптимістично. "Ми плануємо, що цього року експорт ІТ-послуг з країни становитиме близько 2,8 мільярда доларів і може бути подвоєний протягом чотирьох років. ІТ-галузь на сьогодні має найстрімкіші темпи зростання", - заявив Валєєв на прес-конференції у Києві на початку листопада. У цьому році він пророкує зростання на 20 відсотків.

Член ради директорів Спілки українських підприємців та співзасновник IT-компанії SoftServe Тарас Вервега пояснює такий розбіг у оцінках різних державних відомств та самих айтішників декількома факторами. Далеко не всі компанії повністю декларують свою діяльність, тож Держстат не враховує їх у своїх статистичних звітах. Ті ж з компаній, що повідомляють про свої операції із закордонними клієнтами, можуть применшувати свої прибутки, аби не викликати зайвих запитань від фіскальних органів. Наприклад, у асоціації "IT України" запевняють, що робили свій прогноз на основі опитування колег. Вервега ж вважає, що за минулий рік українські айтішники експортували послуг щонайменше на 2,5 мільярда доларів, а цього року ця сума може досягти трьох мільярдів.

Попри усі суперечності в оцінках навіть найконсервативніші підрахунки свідчать про стабільні надходження валюти від експорту українських IT-послуг. Тому в асоціації "IT України" стверджують, що зараз їхня галузь є третьою за експортним потенціалом в Україні після агропромислового комплексу та металургії. Ці цифри виглядають вагомо й у міжнародному масштабі. Згідно з даними українського міністерства економічного розвитку і торгівлі, Україна є четвертим у світі експортером IT-послуг і продуктів. А звіт High Tech Ukraine, на який посилається НБУ, стверджує, що в Україні зараз знаходиться до сотні дослідницьких центрів закордонних компаній, серед яких Boeing, Ericsson, Huawei, Oracle та Siemens.

Додаткові ресурси

Вервега каже, що ситуація могла би бути ще більш райдужною: "Цей ринок може рости ще швидше, і це залежить від української влади. Україна має і людський потенціал, і науково-технічний потенціал. А за останні роки до цього додався і бізнес-потенціал разом із досвідом конкуренції на світових ринках". Та найголовнішим для продовження стрімкого зростання він називає збереження чинного нині рівня оподаткування українських програмістів. Багато хто з них працюють як приватні підприємці і оподатковуються за спрощеною системою.

НБУ у власному звіті називає однією із причин стрімкого розвитку галузі відносно низьку вартість послуг українських спеціалістів. Це досягається за рахунок низького оподаткування - український програміст, отримавши досить помірні для Заходу гроші, втрачає на податках менше за колег та може собі досить багато дозволити, враховуючи місцеві реалії. Збільшення податків зменшить конкурентні переваги українських програмістів на світовому ринку та змусить багатьох із них задуматися про переїзд у США чи Європу, каже Вервега.

Кроком у вірному напрямі він називає також і ухвалення третього листопада закону про спрощення експорту IT-послуг, передусім для українських фрілансерів. Відтепер їм буде набагато простіше укладати договори (це тепер можна робити в електронній формі) та формувати фінансову звітність при експорті послуг. Також скасовується валютний контроль над цими операціями. За словами голови Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка, цей закон знімає бар'єри для заведення в Україну валютної виручки, адже "штучний валютний контроль" у цій сфері не працює.

Однак є в Україні проблема, на розв'язання якої IT- спеціалісти поки що навіть не розраховують. Йдеться, передусім, про ефективні механізми захисту інтелектуальної власності. "Україна ще дуже відстає в цьому плані. І в найближчі роки, якщо не десятиліття, у нас такого захисту, що є на Заході, не буде", - каже Вервега. Саме брак такого механізму робить настільки популярним серед українських спеціалістів аутсорсинг, заважаючи водночас створювати власний продукт. За словами Вервеги, як тільки в Україні з'являється вдала ідея, її автори відразу переїжджають до Цюриха, Лондона чи Нью-Йорка, реєструючи там компанію та усі права інтелектуальної власності. В Києві залишається лише офіс, в якому співробітники, що залишилися, продовжують працювати на фактичному аутсорсингу, адже юридично йдеться вже не про українське підприємство.