221211 EU Dänemark Ratspräsidentschaft

Ще півроку тому Данія мала поганий імідж у Європі. Влітку тодішній данський консервативно-ліберальний уряд відновив контроль на кордонах, хоча Данія належить до країн Шенгенського простору. В цій зоні, яка об'єднала більшість країн ЄС, а також деякі з-поза меж спільноти, подібний контроль можливий лише у надзвичайних і виняткових випадках.

Голова фракції християнських демократів у Європарламенті Джозеф Даул тоді саркастично прокоментував цей крок: «Я абсолютно проти цієї системи, але не треба відповідати дурістю на дурість. Якщо ми справді хочемо захистити наших данських друзів, тоді потрібно відтепер видавати данцям візи для подорожей в інші європейські країни».

Новий курс

Нова ліво-центристська коаліція, що прийшла до влади в Данії після осінніх виборів, одразу ж скасувала контроль на кордоні, дещо «реабілітувавши» країну в очах європейської спільноти. Прем'єр-міністр Гелле Торнінг-Шмідт тоді ж вперше в історії країни призначила міністра з питань ЄС. Цей крок став знаком того, що вона хоче продовжити особливо проєвропейський курс Польщі, котра тоді головувала в Євросоюзі. Але хоча поляки й виявляли ентузіазм, наслідків для європейської політики було небагато. Адже нині до уваги беруться тільки жорсткі факти кризи євро. Свіжоспечений данський міністр з європейських питань Ніколай Ваммен нещодавно в Брюсселі визнав, що його країна головуватиме в ЄС у найтяжчі часи. «Необхідна тісна співпраця на європейському рівні, аби впоратися зі спільними викликами. Криза сильно визначатиме нашу програму, але ми робитимемо все, що можна, аби в цій ролі сприяти поступу Європи. Це – ключове завдання для данського головування в ЄС як об'єднавчої сили між країнами, які використовують євро, та іншими», - сказав Ніколай Ваммен.

Сама Данія досі залишається за межами єврозони. Це, можливо, навіть добре, сказала кілька тижнів тому після зустрічі з Торнінг-Шмідт канцлер ФРН Анґела Меркель. Адже Данія в такому разі ідеально підходить на роль виконавця завдання налагодження мостів.

Але наскільки важливим нині залишається принцип піврічного головування якоїсь країни в Євросоюзі. Чи не стало воно суто декоративним? Адже, згідно з Лісабонською угодою, прем'єр-міністри головуючої в ЄС країни більше не відіграють якоїсь ролі.

Тепер у ЄС є постійний президент Європейської Ради, нині це Герман ван Ромпей. Крім того, незалежно від Лісабонської угоди в Європі якось змістилися важелі впливу. Дедалі більше ваги у спільноті останнім часом набули канцлер Німеччини Анґела Меркель та її найближчий іноземний союзник – президент Франції Ніколя Саркозі. Їхня лідерська роль у боротьбі з кризою євро стала беззаперечною. Цей факт багатьом не подобається, дехто відверто не приховує свого роздратування, наприклад, голова єврогрупи, прем'єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер: «Чому, власне, достатньо того, що домовилися Німеччина та Франція? Ми зробили це спільно, 17 урядів, 17 держав, 17 парламентів».

Солідарність солідарністю, але...

Суперечок в середині 17 держав, які використовують євро, не бракує. Насамперед це пов'язано з проблемою боргів. Найбільші боржники розраховують на солідарність шести найсильніших побратимів, тобто - на фінансову підтримку. Однак навіть солідарність має свою межу. Цю проблематику дуже виразно озвучив якось німецький міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле: «Так не може бути, щоб європейська солідарність обмежувалася тим, що шість країн брали на себе весь тягар, а решта від цього тільки мали зиск». Цей вибух емоцій стався давно, але цей приклад яскраво демонструє лінію конфлікту в ЄС.

Аби зменшити напругу та залагодити кризу, більшість країн ЄС нещодавно на саміті домовилися запровадити зобов'язання більшої фінансової дисципліни та контролю. Великобританія, як відомо, категорично відмовилася брати в цьому участь. Яку роль в антикризових спробах відіграватиме Данія під час свого головування в ЄС? Міністр з питань ЄС Ніколай Ваммен коментує це питання стримано: «Ми очікуємо, що провідну роль в розробці цього договору відіграватиме президент Європейської Ради Герман ван Ромпей».

Власне, кожна країна Євросоюзу зобов'язана приєднатися до валютного союзу, коли виконає необхідні економічні умови. Але Данія, подібно до Великобританії може скористатися правом самій вирішувати, чи запроваджувати євро, чи ні. Швеція хоч і не має такої офіційної можливості, але Єврокомісія терпляче сприймає відмову цієї країни переходити на євро після негативного референдуму 2003 року.

Бути посередником між всіма цими складними партнерами Данії буде нелегко, але від Копенгагена багато і не очікують. Адже головування якоїсь країни в ЄС вже не має такої ваги, як раніше. Дехто в Євросоюзі жалкує за старими часами, але більшість задоволені, що більше немає такої сильної залежності від окремих країн.

Автор: Крістоф Гасельбах, Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний