Чому Нобелівську премію миру вручили „ядерному жандармові”?

Європейська преса коментує вручення Нобелівської премії миру генеральному директорові Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) Мохаммеду ель-Барадею. Німецька газета HAMBURGER ABENDBLATT з цього приводу пише:

Спочатку багатьох здивувало повідомлення Нобелівського комітету. Оскільки саме 2005 рік не був особливо успішним для ядерної поліції. Іранці та мешканці Північної Кореї не раз безцеремонно поводилися з підлеглими ель-Барадея. Тоді чому в такому разі премію вручили саме „ядерним жандармам”? Дуже просто: найпочесніша відзнака у світі є сигналом. Він означає: боротьбу проти розповсюдження ядерної зброї слід посилити, а необхідність спільних зусиль міжнародної спільноти слід ще раз підкреслити, - констатує HAMBURGER ABENDBLATT.

Австрійська газета SALZBURGER NACHRICHTEN критично поставилася до такого присуду Нобелівського журі:

Важко сказати, чи вручення премії справді здатне схилити США до тіснішої співпраці з ООН. Невідомо також, чи ця відзнака, як того очікують, покращить позиції МАГАТЕ в конфлікті з Іраном чи Північною Кореєю. Тим часом Нобелівська премія миру могла б надати суттєву підтримку борцям за права людей, як, приміром, Шірін Ебаді з Ірану. Йдеться про те, що Нобелівському комітетові замість „великої політики” слід було б винагороджувати особисту мужність, - вважає SALZBURGER NACHRICHTEN.

Натомість британська GUARDIAN схвально оцінює вибір Нобелівського лауреата премії миру:

Значення МАГАТЕ настільки велике, що ЦРУ давно прослуховує телефони генерального директора агентства Мохаммеда ель-Барадея, щоб бути в курсі його планів. У своїй діяльності ель-Барадей строго дотримувався нейтралітету. Він накликав на себе гнів Білого дому тим, що вперто наполягав на тому, що Садам Хусейн не володіє ядерною зброєю. Ель-Барадей людина спокійна, дипломатична та неупереджена. В його очах правопорушником є не лише Іран, що працює над створенням ядерної зброї, але й п’ять офіційних ядерних держав, які продовжують ігнорувати підкріплені відповідними угодами зобов’язання щодо ядерного роззброєння, - звертає увагу GUARDIAN.

Французька LIBERATION висловлює таку думку:

Противники атомної енергетики, що виступають з критикою МАГАТЕ та рішення Нобелівського комітету вручити цій організації премію миру, не праві. Агентство, що виконує функцію міжнародного ядерного жандарма, багато зробило для запобігання розповсюдженню ядерного зла. І надалі міжнародна спільнота не зможе обійтися без МАГАТЕ. Замість того, щоб вимагати розформування цієї організації, слід було би розширити її повноваження та збільшити асигнування в бюджет агентства. Усім відомо, що матеріальні засоби МАГАТЕ досить обмежені, - зазначає LIBERATION.

Тему продовжує німецька LEIPZIGER VOLKSZEITUNG:

Для того, щоб зрозуміти значення цієї організації, треба спробувати уявити, що було б, якби цього глобального „наглядача” не існувало. Тоді б ядерна зброя була б уже в арсеналі багатьох армій. Торгівля та чорний ринок збагаченого плутонію, придатного для виробництва ядерної зброї, процвітали б. Підвищити своє значення на світовій арені за рахунок ядерної зброї намагалася б не одна країна з заниженою самооцінкою. У цій гонці озброєнь брали б участь диктатори та терористи. І контролювати цей процес було б неможливо, - застерігає LEIPZIGER VOLKSZEITUNG.

У швейцарській TAGES-ANZEIGER читаємо:

Коли США чи Росія розширюють чи поновлюють свої ядерні арсенали, МАГАТЕ не залишається нічого іншого, як взяти це до уваги. Коли Індія, Пакистан чи Ізраїль займаються розробками ядерної зброї, їм не доводиться остерігатися санкцій ООН. Агентство МАГАТЕ вільне у своїх діях рівно настільки, наскільки йому це дозволяють провідні ядерні держави. Виходить, що ядерний жандарм сліпий на одне око. Тому вручення Нобелівської премії миру цій організації слід розглядати як міру, скеровану на зміцнення авторитету МАГАТЕ з тим, щоб надалі провідні ядерні держави планети уважніше дослухалися до думки агентства, - зауважує TAGES-ANZEIGER.

Італійська газета LA REPUBВLIKA підсумовує:

Рішення Нобелівського комітету можна витлумачити двома способами. Проявляючи прихильність до лауреатів, можна припустити, що Нобелівський комітет хотів підкреслити особливу важливість ядерної проблеми для людства. Однак не можна виключати також і того аспекту, що комітет в Осло запустив свого роду „ідеологічну торпеду”, адресовану президентові США Бушу. У такому випадку послання комітету звучить: жодна країна у світі не має права вирішувати, яка держава добра, а яка зла. Це право належить міжнародній спільноті та її найвищим інстанціям - ООН та її агентствам, зокрема МАГАТЕ, - наголошує LA REPUBВLIKA.