Шредеру бракує сил відмовитися від вигідних махінацій

Теми нинішнього огляду преси: завершення Всесвітнього саміту із захисту клімату в Монреалі та дискусія про запровадження кодексу честі в Німеччині, викликана тим, що колишній канцлер Ґергард Шредер має намір очолити наглядову раду газотранспортного консорціуму. Газета SÜDWEST-PRESSE з Ульма з цього приводу пише:

Соціал-демократи свого часу гостро критикували переплетіння американської нафтової промисловості з адміністрацією Буша. А тепер один з ес-деків кинувся в обійми російської державної індустрії, причому саме до тієї компанії, з якою Шредер, будучи канцлером, якраз перед своєю відставкою уклав угоду про будівництво газопроводу по дну Балтійського моря. Питання про те, чи не пахне тут корупцією, як про це заявили „зелені”, залишиться відкритим. У будь-якому разі можна припустити, що Шредер підписав угоду, яка залишала за бортом Польщу та Україну, ще й через те, що йому з вдячності було обіцяно дуже гарну посаду. Інші канцлери поводили себе з більш гідно. Натомість Шредеру, як виявилося, бракує сил відмовитися від вигідних махінацій, - зауважує SÜDWEST-PRESSE.

Тему продовжує берлінська газета DIE WELT:

Шредер знову продемонстрував, до яких маневрів він здатний. Чи йшлося йому при цьому хоч трохи про інтереси Німеччини? Останніми роками було багато нарікань на брак обміну між політикою та економікою. Але ж не в такий спосіб! - хочеться одразу вигукнути. Не так безцеремонно й безпринципно, з явним прицілом на отримання вигоди. Не з милості „кристально чистого демократа” Путіна. Інші екс-канцлери поводилися інакше: вони займалися викладацькою роботою або писали книжки. Шредер же, вочевидь, витесаний з іншого дерева, - констатує DIE WELT.

Газета GENERAL-ANZEIGER з Бонна висловлює таку думку:

Якщо репутація вже дещо попсована, можна не церемонитися. Це тепер демонструє Ґергард Шредер - достатньо поглянути на його вже другу оборутку після того, як він залишив посаду канцлера. Очолити раду акціонерів у німецько-російському проекті з будівництва Північноєвропейського газопроводу – це вже заходить надто далеко. Особливо, якщо не небезпідставними є припущення, що екс-канцлер зароблятиме при цьому шалені гроші. І тут не стільки важливим є питання про запровадження кодексу честі для колишніх політиків, якісь часові рамки чи приписи. Значно більше тут ідеться просто про виховання, - робить висновок GENERAL-ANZEIGER.

До іншої теми. Підсумки Всесвітнього саміту із захисту клімату в Монреалі коментує люксембурзька газета LUXEMBURGER WORT:

З усього цього, як це властиво політиці, вийшов політичний компроміс. Кіотський протокол діятиме далі, навіть якщо США продовжують залишатися осторонь. Вашингтон принаймні хоч заявив про готовність співпрацювати у рамках конвенції захисту клімату, яка, щоправда, жодних зобов’язань не містить. (...) З упевненістю можна говорити про те, що компроміс, досягнутий на конференції в Монреалі, все ще узгоджується з принципами захисту клімату. Бо ще напередодні зустрічі британський прем’єр-міністр Тоні Блер, затятий захисник клімату, заявив про провал Кіотського протоколу. Утім, усе ж вдалося запобігти передчасній відмові від його принципів. Звісно, Кіотський протокол не є істиною останньої інстанції, але, як би там не було, це принаймні початок, - наголошує LUXEMBURGER WORT.

Швейцарська газета NEUE ZÜRCHER ZEITUNG продовжує тему:

Зважаючи екологічну політику, яку дотепер проводив Вашингтон, можна очікувати від Сполучених Штатів лише несуттєвих поступок. Адже адміністрація Буша, як і раніше, заперечує, що глобальне потепління спричинили викиди в атмосферу. Найбільший продуцент шкідливих газів має власний рецепт дієвого зниження викидів, який навіть подобається кільком підписантам Кіотського протоколу: лише сильна економіка та стимули замість примусу ведуть у довгостроковій перспективі до зменшення забруднення повітря. Однак ці слова Вашингтон мав би нарешті сам переконливо втілити в життя, - зазначає NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

На думку німецької газети FRANKFURTER RUNDSCHAU:

Монреаль не приніс якогось прориву. Адже Вашингтон не стане на курс Кіотського протоколу, допоки президентом залишатиметься Буш. Так само ще багато років мине, поки країни, що розвиваються, та перехідні країни візьмуть на себе зобов’язання із захисту клімату. Китай, приміром, за шкідливими викидами, вже посідає мало не друге місце в світових таблицях. І все ж Монреаль реально посприяв поступу. Бо тих, хто все ще гадає, що Сонце обертається навколо Землі, поменшало, - іронізує FRANKFURTER RUNDSCHAU.

Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук