Шредер, вибори і Нобелівська премію: який збіг обставин!

Кілька німецьких видань присвячують свої коментарі повідомленню про те, що федерального канцлера Німеччини Ґергарда Шредера висунули на Нобелівську премію миру. Шредера номінували за те, що Німеччина не брала участі у військовій операції в Іраку. Frankfurter Rudschau, зокрема, зазначає:

Отже, цього разу Шредера номінували. Це – не сенсація. Сенсацією було б, якби його не номінували. Зрештою в списку кандидатів - 165 чоловік та 33 організації. Щоб туди не потрапити, потрібно бути вже зовсім непопулярним політиком. Прізвище Гельмута Коля часто зустрічалося у таких списках. Але премію він жодного разу так і не отримав. До речі, одного разу було номіновано навіть Саддама Хусейна, -

зазначає Frankfurter Rudschau та намагається з’ясувати наскільки високими є шанси федерального канцлера на отримання Нобелівської премії:

З такою ж вірогідністю, як Шредер, Нобелівську премію може отримати й президент США Джордж Буш. Його, до речі, теж номіновано. Президентів Сполучених Штатів завжди номінують, щоб не сталося так, як 1978 року з Джиммі Картером. Він мав отримати премію за внесок при підписанні угоди в Кемп Девіді, але його кандидатуру подали невчасно. Тож Картеру довелося чекати до 2002 року, щоб отримати свою нагороду... В Осло прагнуть заохочувати безстрашних поборників миру, приділяючи увагу не дуже відомим конфліктам чи боротьбу за права людини. З цієї точки зору, фін Марті Ахтісаарі, який вів переговори про перемир’я в індонезійській провінції Ачех, є набагато вірогіднішим кандидатом, ніж Шредер.

Тему продовжує Neue Presse з Ганновера, яка пов’язує повідомлення про номінацію Шредера з передвиборною кампанією в Німеччині:

„Який збіг обставин! Шредера висувають на найвідомішу премію у світі саме у час найспекотнішого періоду передвиборної кампанії. То й що, що керівники урядів великих держав час від часу потрапляють до списку Міжнародного нобелівського комітету майже автоматично. Що з того, що навіть іракський полководець Джордж Буш минулого року був кандидатом на Нобелівську премію миру? Яка різниця, що Шредер лише один кандидат зі 198. Під час передвиборної боротьби потрібно брати все, що ще можна дістати.

Як піар-хід розцінюють опоненти Шредера не лише раптову появу його прізвища у списку Нобелівських кандидатів. Політики з ХДС вважають, що „День відкритих дверей”, який влаштовує канцлер, буде рекламою його кабінету і відповідно партії на майбутніх виборах. Очікується, що в гості до канцлера завітає близько 100 тисяч громадян Німеччини. З цього приводу Süddeutsche Zeitung пише:

Насправді ніхто не може закидати уряду, що він організував цей великий захід спеціально під час передвиборчої кампанії. З 1999 року (коли його вигадав Франц Мюнтерферінг – тоді радник уряду) День відкритих дверей проводять щороку в серпні, оскільки наприкінці вересня на берлінську погоду не можна покластися. Та й якщо проглянути програму на 98 сторінках – вона не є відверто ”червоно-зеленою”, -

пише Süddeutsche Zeitung і робить такий висновок:

Просто федеральному урядові пощастило, що він може прямо перед виборами показати себе ще раз з найкращого боку. Окрім Отто Шилі, який не дуже полюбляє тісне спілкування з громадянами, та Йошки Фішера, який перебуває у передвиборній подорожі в землі Північний Рейн-Вестфілія, усі інші міністри скористаються шансом презентувати себе мешканцям Німеччини.

Ще один матеріал Süddeutsche Zeitung присвячує елементам передвиборної стратегії Християнсько-демократичного союзу. Зокрема, газета пише про те, що Анґелі Меркель не радять на передвиборних мітингах й надалі використовувати пісню гурту Rolling Stones „Angie”:

Ані сам гурт, ані компанія, що володіє правами на пісню, не хочуть поки що вживати якихось правових заходів. Але керівник компанії TJ Musikservice GmbH Єнс Ерлер сказав: ми просимо ХДС не використовувати цю пісню під час передвиборчої кампанії... Світовий хіт Rolling Stones вмикають наприкінці кожного заходу за участі Анґели Меркель після національного гімну. ХДС бажає й надалі дотримуватися такої процедури. Хоча сама пісня – це трагічна балада прощання. У тексті, зокрема, є такі слова: „здається, що всі наші мрії розтанули в повітрі.”