Штефан Гюльсгерстер: Конституційний суд дуже недооцінюють

- Пане Гюльсгерстер, до яких норм конституції апелюють учасники суперечки і наскільки зрозумілими є їхні позиції?

„Ющенко посилається на статтю 102 конституції. Вона покладає на президента відповідальність гаранта основного закону, який мусить піклуватися про його дотримання. Переманювання депутатів до парламентської більшості викривляє волю виборців, порушує принцип суверенності волі народу – так аргументує свій указ президент. Опоненти глави держави – представники проурядової більшості у парламенті вказують на статтю 90 конституції. Вона перелічує лише три пункти, три умови, які дають президенту підстави для розпуску парламенту. Хоча нинішній указ не вписується у ці умови, аргументацію президента все ж таки можна зрозуміти. Плани коаліції розростися до 300 депутатів були погрозою відібрати у президента рештки його повноважень, які і без того були скорочені змінами до конституції”.

- Але ж конституція не передбачає захисту від такої ситуації...

„Причина, на яку посилається президент, у статті 90 не вказана. Утім, можна розмірковувати над доцільністю внесення до конституції такої надзвичайної підстави для розпуску парламенту. Якщо припустити, що причина, яку навів Ющенко, є вагомою, а на момент прийняття конституції законодавці просто не передбачили такої ситуації. Але розпуск парламенту – це завжди дуже непроста тема. Тим більше український парламент 2006 року чи не вперше був обраний на вільних, демократичних виборах”.

- Тобто Ви не можете сказати, що позиції однієї зі сторін у цій суперечці є сильнішими?

„Не можна повністю виключати жодне рішення. Але знайти в конституції підстави для розпуску парламенту, які не виписані буквально, дуже важко. Стаття 90 за своєю артикуляцією є завершеним, вичерпним переліком. Для того, щоб додати до нього ще одну підставу для розпуску, потрібні дуже вагомі підстави. Адже йдеться про втручання у демократичну легітимацію парламенту”.

- Але політики наполягають на своїй правоті, не чекаючи рішення. Під стінами Конституційного суду проводять демонстрації.

„Політики завжди дають політичні коментарі, згідно зі своїми поглядами. Але, звісно, політики не мають права наперед забирати у суду право на рішення, саме Конституційний суд має вирішувати такі суперечки. Яким би не було рішення суду, йому потрібно підкоритися, не дивлячись на всі звинувачення, які нині висуваються на адресу суддів. Цього вимагає повага до цього високого судового органу”.

- Судді перебувають під тиском обох політичних таборів. Як Ви вважаєте, Конституційний суд може винести логічне, неупереджене рішення?

„Судді опинилися у дуже складній ситуації. Держава має попіклуватися про те, щоби вони були у безпеці. Цей тиск, який зростає з обох боків, у жодному разі не має впливати на суд. Гадаю, що ті, хто вважає, що судді неспроможні ухвалити незалежне рішення, дуже недооцінюють конституційний суд. Я виходжу з того, що у правовій державі Україна судді можуть прийняти рішення, ґрунтуючись виключно на конституції. Переконаний, що так воно і буде. Зрозуміло - яким би не було рішення, одна зі сторін буде ним незадоволена. 13:48 Але правова культура у правовій державі вимагає визнання рішень конституційного суду”.

- За вісім місяців судді нинішнього складу не винесли жодного рішення. Як Ви гадаєте, зможуть судді у цій справі впоратися за два тижні?

„Два тижні на розгляд такого складного питання – це небагато. Адже йдеться не лише про один конкретний указ президента - судді мають справу із політичною кризою, яка триває роками. Конституційний суд України виносить свої вердикти у пленумі – висловити свою думку мають всі 18 суддів. Винести рішення, врахувавши думку 18 суддів набагато складніше, ніж коли справу розглядають восьмеро. Саме стільки суддів розглядають подання у Конституційному суді Німеччини, де суд складається із двох сенатів по вісім суддів. Я не можу і не хочу прогнозувати, як довго розглядатиметься нинішня суперечка”.