Юнде: Річниця енергетичної незалежності

„Передусім я пишаюся тим, що наша біогазова теплоелектростанція працює сьогодні на повну потужність, яка становить 700 кіловатів”, -

каже фермер Райнгард Вердер. Головний інженер комплексу, Йорґ Вайтемаєр додає:

„Ми можемо пишатися також тим, що всього за один рік упоралися не лише з організаційними, а й з усіма технічними проблемами. Я знаю чимало прикладів, коли біо-ТЕС не могли досягти проектної потужності навіть за три-чотири роки.”

Юндевці є власниками своєї енергетичної компанії, її клієнтами й, водночас, постачальниками. Для виробництва біогазу підходить усе: гній від 400 корів та тисячі свиней, зелена біомаса з полів, а також кукурудза, соняшник, жито, що їх віднедавна вирощують як енергосировину на 15-ох відсотках орних площ. „Мешканці заощаджують витрати на електроенергію та опалення, а ми, господарі угідь, стали більше заробляти”, - каже Райнгард Вердер:

„Фермери, що збувають свою продукцію як харчовій промисловості, так і енергокомпаніям, матимуть у майбутньому ліпші шанси. Я не хочу сказати, що ми перетворимося на нафтових шейхів, але подумайте самі: мінеральні енергоносії дедалі дорожчають, а в сільському господарстві ціни падають - через перенасичення ринку. У ЄС навіть виплачують субсидії за те, аби певні зернові чи цукровий буряк більше не вирощували.”

Рік тому Юнде було суцільним будівельним майданчиком. Щоб підключити до центральної тепломережі кожен будинок у селі, довелося прокласти шість кілометрів труб. Зате тепер господарям непотрібно дбати про закупівлю дизельного пального чи дров, про ремонт та регулярні техогляди нагрівальних приладів, про завчасні виклики сажотруса... „Спочатку, коли нам сказали, що для приєднання до тепломережі треба зробити одноразовий внесок у дві з половиною тисячі євро, ми гадали: і скільки ж це років мине, доки ці гроші окупляться?”, - розповідає мешканець Юнде Норберт Шредер:

„Для мого будинку щороку доводилося закуповувати 3000 літрів солярки. Враховуючи сьогоднішні ціни на пальне, за один опалювальний сезон я вже заощадив 300 євро.”

Із введенням у дію біоенергетичного комплексу юндевці почали зменшувати також кількість шкідливих парникових викидів. За минулий рік в атмосферу потрапило майже на три тисячі тонн двоокису вуглецю менше. Якщо виходити з того, що при спалюванні біогазу виділяється стільки СО2, скільки його увібрала в себе зелена сировина під час росту. У правильності таких розрахунків не сумніваються в Центрі сталого розвитку при університеті міста Геттінген, який керував розробкою та здійсненням проекту „Юнде”. Найвищою винагородою за свої зусилля науковці вважають те, що лише впродовж одного року в „незалежному енергетичному селі” побувало шість тисяч відвідувачів. І, зокрема, делегації з Об’єднаних Арабських Еміратів, Китаю, США. Наслідувати приклад сусідів незабаром збираються ще п’ять сіл федеральної землі Нижня Саксонія. „Коли мене розпитують, що було найскладнішим у реалізації ідеї, я відповідаю відверто: переконати моїх односельців”, - каже 75-річний бургомістр Юнде Август Бранденбург:

„Іноді палкі дебати тривали годинами, днями й навіть ночами. Особливо на першій стадії, при узгодженні деталей. Удома я тоді майже не бував. Я розумів, що ні про яку енергетичну автономію не може йтися, доки цього не захоче ціла громада. Безперечно, я теж пишаюся тим, що тепер ми самі собі господарі. Але щастям душу наповнює інше: усвідомлення того, що світ навколо справді можна змінити - якщо діяти всім разом.”

За матеріалами німецької преси