1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Як гросмейстер з України став баварською знаменитістю

7 липня 2011 р.

Михайло Прусікін переїхав до Баварії після завершення школи в Харкові. Відтоді минуло 15 років. Шахіст став міжнародним гросмейстером, успішно виступає в турнірах та виховує нове покоління шахістів.

https://p.dw.com/p/11quK
Фото: AP

«Сенсація! Ключовою подією першості Нижньої Франконії з шахів буде присутність міжнародного гросмейстера Михайла Прусікіна», - пише один з баварських шахових сайтів. Ще один регіональний портал не без гордості зазначає, що в Середній Франконії тепер є свій – перший в історії – міжнародний гросмейстер. Судячи з усього, 33-річний шахіст з Нюрнберга Михайло Прусікін – справжня місцева знаменитість.

Загалом Михайло (або Міхаель, як його називають німці) – зовсім не баварець. У Німеччині він уже понад 15 років, а народився і виріс у Харкові, місті із сильними шаховими традиціями. Шахами Михайло почав захоплюватися ще в дитинстві. У п’ять років батько пояснив йому основні правила гри, а вже через рік хлопчика взяли на відділення шахів дитячо-юнацької спортивної школи. Уже тоді Михайло не раз перемагав на чемпіонатах рідного міста у своїй віковій категорії. Також він регулярно брав участь у юнацьких першостях, де одного разу піднявся до четвертого місця.

Успіх у новій країні

А 1995 року, коли Михайлові було 17, його родина переїхала до Німеччини. Німецької мови він тоді практично не знав і відразу почав ходити на мовні курси. «Відчуття не дуже приємні, коли на вулиці до тебе звертаються, а ти не можеш дати зрозумілої відповіді», - пригадує шахіст.

У цей непростий час Михайлові допомогло захоплення. Кілька місяців він провів за інтенсивними заняттями шахами. «Це допомогло мені зробити якісний ривок», - каже він. Практично відразу після прибуття Михайло записався в шаховий клуб у баварському Фюрті. А через рік перейшов у команду міста Форхгейм, де – з невеликою перервою – грає до сьогодні.

Михайло Прусікін на чемпіонаті з шахів у Дрездені
Михайло Прусікін на чемпіонаті з шахів у ДрезденіФото: Privat

Успіхи в новій країні не змусили довго на себе чекати. У 1998 році Михайло отримав звання міжнародного майстра ФІДЕ. Через рік він виграв міжнародний юнацький турнір в швейцарському Цугу, в 2000-му – став чемпіоном Баварії та вперше взяв участь у першості Німеччини, де посів четверте місце. На рахунку Михайла – чимало перемог та призових місць у міжнародних турнірах. А 2004 року йому було присвоєно титул міжнародного гросмейстера.

«Шахи роблять людей щасливими»

Що ж приваблює Михайла в шахах? «Є відома теза, що шахи – це сплав науки, мистецтва та спорту. Наукова складова цікавить мене менше, а приваблює спортивна боротьба, протистояння двох інтелектів», - зізнається він. Захоплює і естетична складова гри. «Шахи, як кохання та музика, здатні робити людей щасливими», - Михайло цитує слова відомого німецького шахіста Зіґберта Тараша (Siegbert Tarrasch).

Михайло Прусікін з дружиною і дочкою
Михайло Прусікін з дружиною і дочкоюФото: Michael Prusikin

Отримавши в Німеччині спеціальну педагогічну освіту, Михайло успішно поєднує гру в шахи з тренерською діяльністю. «Часто доводиться допомагати учням відновлюватися після важкої поразки. Важливо підібрати потрібні слова і налаштувати на наступну гру», - розповідає він. Учні українсько-німецького гросмейстера успішно виступають у різних першостях не лише в Німеччині, а й на міжнародній арені. У 2009-2010 роках Михайло керував молодіжною збірною Баварії з шахів.

Учні Михайла – переважно, німецькі школярі. Російськомовних учнів у нього зараз немає. За словами гросмейстера, у Німеччині гра в шахи стає дедалі більш популярною. Багато шкіл включають цю дисципліну до навчальної програми, а учні виявляють неабиякий інтерес.

Які мрії титулованого шахіста та молодого батька (два роки тому у Михайла народилася донька) ще не здійснилися? «Мабуть, хотілося б відкрити свою шахову школу. А ще написати кілька книжок на шахову тематику», - зізнається Михайло. За його словами, в нього не залишилося особистих амбіцій у спорті, а професійні плани пов’язані радше з учнями. «Перш за все, сподіваюся, як і раніше, отримувати від роботи задоволення», - додає він.

Автор: Ольга Демидова / Роман Гончаренко
Редактор: Христина Ніколайчук

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою