Як німці закривають АЕС

Коли "червоно-зелена" коаліція п"ять років тому прийшла до влади, то однією з основних вимог був так званий "вихід з ядерної енергетики", тобто закриття існуючих АЕС і заборона будівництва нових. Разом з промисловістю було ухвалене відповідне рішення. І от кілька днів тому, у відповідності до закону, перша атомна була вимкнута з мережі. Але поряд з радістю перемоги над "мирним атомом" усе гостріше постають непрості питання, приміром, звідки німці братимуть струм через 20 років.

14 листопада 2003 року о 8 годині 32 хвилини, коли черговий технік Франк Хенніг натиснув на червону кнопку на пульті АЕС у місті Штаде, у Німеччині розпочалася нова ера - ера планового виходу країни з ядерної енергетики.

"Штаде - це перша АЕС, яка була закрита на основі закону про вихід з ядерної енергетики. Тому це справді визначний день".

Так говорить федеральний міністр довкілля Німеччини Юрген Тріттін, і декому з журналістів навіть здалося, що насправді він хотів сказати не просто "визначний", а "історичний день". З нагоди цього історичного дня "зелені" влаштували урочисте прийняття в міністерстві довкілля та веселі "відключні" вечірки - ще б пак: одна з головних програмних вимог партії втілюється в життя! Уряд так радіє цій події, що не втримався і надрукував у кількох газетах рекламу: на фоні атомноїелектростанції Штаде - шезлонг. І запитання. "Що робить сьогодніЮрген Тріттін? І відповідь : "Відключається!" Чим ядерна енергетика німцям не подобається, найкраще зрозуміло українцям, які пережили Чорнобильську катастрофу і, як мовиться, сенсибілізовані до цієї теми. Так само, як і в Україні, будівництво АЕС дороге, а експлуатація небезпечна. А окрім того, як Україна до Росії, так і Німеччина до Франції чи Англії повинна відправляти відпрацьовані паливні елементи на переробку. А потім - така тут угода - повертати радіоактивні відходи назад і захоронювати у власному німецькому могильнику, залишаючи таким чином радіоактивні матеріалив спадщину прийдешнім поколінням.

Тому 2001 року, попри шалений опір опозиції, було ухвалено закон,який обмежив роботу всіх АЕС 32 роками експлуатації. Закон набрав чинності в символічну дату - 27 квітня 2002 року, тобто на другийдень після річниці вибуху Чорнобильської станції в Україні - щоб усім зрозумілим був неоднозначний зв"язок цих двох подій.

Але в атомної енергетики, стверджують її прихильники, є і величезніплюси. По-перше, ядерна електроенергія екологічно чиста, як би смішно це не звучало. Адже АЕС практично не дають викидів у повітрявуглекислого газу, який став головною причиною потепління кліматуна планеті. По-друге, атомні електростанції в Німеччині виробляють30 відсотків усього струму. І поки що замінити їх іншим джерелом енергії ніяк. Принаймні так вважає атомне лобі.

Але спершу між "зеленими" й енергетиками розгорнулася неабиякасуперечка про те, хто "закрив" АЕС у Штаде - "зелені" своїми протестами і законом чи промисловість, яка побачила, що станцію, яка пропрацювала більш як 30 років і виробила 152 мільярда кіловат-годинелектроенергії, пора закривати з економічних причин. Говорить Голова правлінна концерну ЕОН, якому належить атомна станція в Штаде, Вальтер Голефельдер:

"Ми ухвалили рішення закрити з економічних причин Штаде ще 2000 року. В умовах лібералізації енергетичного ринку надвиробництвоструму стало нерентабельним. І до цих нерентабельних підприємств належала АЕС у Штаде".

Керівник додає, що із своєю потужністю в 600 мегават Штаде була найменшою атомною станцією в концерні. Йому відповідає міністр довкілля:

"Якби не наш закон, який зробив нерентабельним заміну паливних елементів, то станція і досі залишалася б рентабельною і не була закрита. Тому я повністю задоволений".

Що ж буде з АЕС далі?

Спочатку на переробку до Франції будуть вивезені 157 паливних елементів. 2005 року розпочнеться знесення станції, яке триватиме рівно десять років. З 400 тисяч тонн бетону і арматури 3 тисячі тонн радіоактивно забруднених матеріалів залишаться тут, на території колишньої станції. Спеціально для цього тут буде збудоване проміжне сховище. Там це радіоактивне сміття лежатиме до 2030 року. Саме тоді в Німеччині має бути побудований могильник для цих відходів.Демонтажем станції займатимуться більше половини з її 300 нинішніх працівників. Решта ж буде або відправлена на пенсію, або знайдероботу на інших енергетичних підприємствах концерну. Так передбачає соціальний план закриття АЕС. Все це коштуватиме концерну ЕОН 500 мільйонів євро.

Штаде - лише початок кінця, говорять "зелені". До 2021 року ще 18німецьких АЕС мають бути закриті. 18 - тобто всі, які існують у Німеччині на сьогоднішній день.

Що ж прийде їм на заміну, що замінить потужність у 40 тисяч мегават? Чимало експертів вважає, що відповіді на це запитання в нинішнього уряду нема. Але Юрген Тріттін з цим не згоден. Ось що говорить з цього приводу міністр довкілля - один з ініціаторів і лобістів закриття АЕС:

"Паралельно до закриття 2020 року останньої атомної станції ми розробили концепцію, за якою відновні види енергії - такі як вітряна чигеотермічна - мають покривати 20 відсотків наших потреб в електроенергії. Якщо ви замислитеся над тим, що нині атомні електростанції дають 30 відсотків струму, то ви зрозумієте, що ми заклали міцні підвалини нової енергетичної концепції".

Але в плану виходу з ядерної енергетики є ще один вагомий мінус.У свій час закон про закриття АЕС був ухвалений "червоно-зеленою" більшістю в парламенті при масованому протесті опозиційних партій. "Рішення про вихід з ядерної енергетики стоїть на глиняних ногах, - пише газета "Міттельдойче цайтунг". - Воно виконуватиметься лише доти, доки в Берліні урядує "червоно-зелена" коаліція. А це більш-менш гарантовано до 2006 року. Що буде далі, залежить від результатів наступних виборів".

Але Юрген Тріттін переконаний, що це зовсім не так:

"Нині такий час, що жодне підприємство не хоче інвестувати в ядерні електростанції. На це є проста причина. Надто багато минає часу,поки ви зможете одержувати від неї прибуток. Акціонери в цей часбудуть неспокійно йорзати, бо зиск від електростанції, яка працює на природному газі, можна одержати вже через три роки, а не чекати, як у випадку з АЕС, п"ятнадцять. І, по-друге, одна кіловат-година, вироблена на новій атомній електростанції, буде неконкурентноспроможною. Адже сучасні вітряні електростанції виробляють струм дешевше, ніж нова АЕС. Тому вихід з ядерної технології виробництва струму видається мені незворотним".

Німецькі "зелені" практично не вступають у дискусії про безпечністьчи небезпечність атомних електростанцій. Вони говорять, що жодних гарантій від катастрофи не дає ні радянська, ні німецька технології. А Тріттін виголошує, як пароль, переконання, яке поділяють з ним тисячі його прихильників:

"Найбезпечнішою атомною станцією є закрита атомна станція!"

І тому "зелені" вже рахують дні, коли так само на червону кнопку "Стоп" буде натиснуто на наступній АЕС. Нею повинна стати найстарішанімецька атомна електростанція в містечку Обрігсгайм, яку має бути закрито впродовж двох років, до середини листопада 2005 року.

Віктор Тимченко