Як протидіяти насильству в спорті?
13 березня 2007 р.Досить символічно, що міністри країн ЄС, які займаються справами спорту, мали зустріч саме в Німеччині, яка нині не лише головує в Євросоюзі, але й минулого року провела дуже вдалий чемпіонат світу з футболу. В Штуттґарті відбулося теж чимало ключових ігор першості, яка проходила під гаслом „Світ в гостях у друзів”. Як німцям вдалося втілити в життя цей девіз, й провести дуже мирний і вільний від ексцесів чемпіонат, розповів у Штуттґарті голова організаційного комітету футбольного чемпіонату Франц Бекенбауер:
„Важливою, звичайно, була підготовка. Упродовж кількох років ми випробовували різні програми з міністрами внутрішніх справ, адже відомо, що в деяких європейських країнах є насильницькі угруповання серед футбольних фанатів. Це стосується як Німеччини, так і деяких наших сусідів. Ми встановили, що певний насильницький потенціал є, і йому треба протидіяти”.
Ретельна підготовка й планування є рецептом для вдалого й мирного проведення великих спортивних змагань, переконаний міністр внутрішніх справ Німеччини Вольфґанґ Шойбле, який також відповідає за питання спорту:
„Нам справді вдалося створити привітну, дружню атмосферу. Звісно, неможливо перенести досвід чемпіонату світу один до одного на регіональні футбольні ліги. Але з нього можна повчитися”.
Чому саме можна навчитися, і який досвід можна використати для європейського спорту, намагалися встановити міністри з 27 країн ЄС в Штуттґарті. Конкретних рішень в ході зустрічі не ухвалювали. Але підготували рекомендації для конференції глав МВС держав Євросоюзу, на якій повинні ухвалюватися остаточні рішення. Говорить Вольфґанґ Шойбле:
„Що ми можемо й повинні зробити, так це обмінятися досвідом. Крім цього, подивитися, де можна розробити спільні проекти, й що може зробити влада, аби запобігти ексцесам під час спортивних подій”.
У цьому контексті фахівці розглядають політику не як законодавця, а радше, як джерело нових ідей. Втілювати ж їх повинні ті, хто причетний до спорту, тобто самі спортсмени, спортивні організації, та відповідальні інституції в країнах ЄС, підкреслює Вольфґанґ Шойбле:
„Дуже суттєвою складовою спорту є свобода. Ми ж не зможемо тут нічого досягти, якщо не буде підтримки з боку тих, хто власне причетний до спорту. Візьмемо, приміром, чемпіонат світу з футболу. Якби держава спробувала сама все організувати, то вийшло б не так вдало, як у кооперації з людьми, які працюють в спортивній галузі”.
Хоча уникати відповідальності держава не повинна. Адже сили безпеки, зокрема поліція, яка гарантує мирне проведення спортивних змагань, є в державному підпорядкуванні. Саме поліція володіє інформацією про футбольних хуліганів, зокрема й з інших країн, і саме тому їй під силу протидіяти насильницьким сутичкам фанатів. Превентивні заходи поліції під час чемпіонату світу з футболу в Німеччині були дуже дієвими, нагадує Вольфґанґ Шойбле:
„Мені, наприклад, здається, що великий внесок у створення привітної й спокійної атмосфери зробило залучення поліцейських з різних країн, коли італійські, іспанські, польські чи британські поліцейські, в їхніх формах, працювали в Німеччині під час світової першості. Цілком можу уявити собі, що це можна було б зробити правилом для великих спортивних подій. Тобто, якщо проходить гра двох команд з різних країн, то варто залучати для охорони фанатів і поліцейських з цих різних країн”.
Це – одна з рекомендацій, яку підготували в ході своєю зустрічі в Штуттґарті європейські міністри з питань спорту. Чи буде вона втілена, вирішуватимуть незабаром глави МВС країн Євросоюзу. Франц Бекенбауер, виступаючи в Штуттґарті, наголосив, що після нещодавньої хвилі ескалації футбольного хуліганства в Європі, треба терміново діяти, щоб викорінити насильство зі стадіонів і спортивних залів:
„Бо інакше, гадаю, під загрозою опиняться основні спортивні цінності”.